В соціальних мережах дискусій не буває

Кожного разу, коли в соціальних мережах з’являється черговий контраверсійний допис, покликаний вплинути на емоції, а не логіку читачів – на автора допису (часто слушно та із зрозумілих причин) ллються океани негативу. І кожного разу починають лунати заклики на кшталт: «варто уникати переходу на особистості», «а що ви пропонуєте в якості альтернативи» та моє найулюбленіше «давайте вести нормальну дискусію».

То ж декілька слів про «нормальну дискусію».

Насамперед зазначу, що дискусія, спір та полеміка – це різні форми спілкування!

Спір це процедура, в якій один доводить, що його думка правильна, а другий – що вона помилкова. Спір веде до конфронтації і в цьому полягає його сутність. Проте спір – це війна думок, а не авторів думок!

Дискусію, на відміну від спору, не веде до конфронтації, не роз’єднує, а з’єднує. Дискусія передбачає спілкування людей на основі доказів та аргументів з метою пошуку істини шляхом всебічного співставлення різних думок. Суть дій в дискусії полягає в захисті чи запереченні тези. При висуванні тези учасники дискусійного діалогу мають виходити з трьох технологічних умов:

1. теза має бути чітко сформульована і зрозуміла опоненту;
2. теза має залишатися незмінною в ході всього діалогу;
3. теза не повинна містити логічних протиріч.

Дискусія відбувається між рівними між собою за обсягом знань, поінформованості та володінням методами ведення полілогу та, зазвичай, проходить у регламентованому середовище із наявністю модератора (організатора).

Організатора дискусії має вміти сформувати довіру до себе, продемонструвати комунікабельність, здатність до «відкритого типу діалогу», компетентність, авторитет та доброзичливість, вміння виявити порядність, зацікавленість та коректність у спілкуванні тощо.

Дискусія пов’язана з організованістю, упорядкованістю, колективною діяльністю з’ясування істини.

Засобами дискусії виступають не думки, а обґрунтовані позиції! Суб’єкти представлені партнерами, співавторами в колективному обговоренні спірного положення, а не супротивниками, як у спорі. Позиції сторін можуть бути не тільки взаємовиключними, але й взаємодоповнюючими одна одну. Метою обговорення виступає не спростування тези опонента, а встановлення міри істинності та помилковості кожної тези. На відміну від спору з його конфліктністю і протилежністю думок дискусія веде до компромісу, підведення тез під спільну основу, формулювання спільних позицій.

Всі ці умови можуть виконуватися лише тоді, коли емоційна складова – мінімальна. Відповідно, дискусії не викликають широкого суспільного розголосу. Саме тому вони не можуть ані виступити альтернативою спору ані стати його логічним продовженням.

Альтернативою спору, й те не завжди і не всюди, може виступити полеміка, яка теж характеризується непримиренністю основ та наявністю боротьба і конфлікту думок, які зростають до протиріч. Саме в полеміці боротьба думок обґрунтовується причинами їх виникнення (спір цього не потребує). Проте, полеміка – це збереження позитивних моментів протилежної сторони, а не поверхневе голе спростування й відкидання! А це потребує обізнаності та достатнього рівня емоційної нейтральності.

Тому… в соціальних мережах дискусій фактично немає (хіба що у вузькопрофільних групах) , полеміки – обмаль, а у наявності – спори, суперечки та своєрідні диспути (як форми публічного спору).

То ж коли ви бачите заклик «перейти до дискусії», це ні що інше, як спроба… припинити чи знизити рівень емоційності обговорення, а зовсім не пропозиція перевести його у щось конструктивне.