Зеленський не має перекладати відповідальність на українців

Я не бачу, яким чином у історії завершення війни з’являється всеукраїнський референдум. У нас є Президент — Верховний головнокомандувач. Є Верховна Рада. Вони легітимні. Саме вони мають ухвалювати рішення щодо того, як, у якому форматі і коли завершуватиметься війна. З урахуванням позиції ЗСУ— які виконують свою практичну функцію, а політичні рішення фіналізують політики.

Перекладати відповідальність на українців і казати, що тут є такий варіант, “він не дуже, але ви, будь ласка, за нього проголосуйте”, — це неправильна історія. І чим скоріше Банкова це зрозуміє і відмовиться від цієї тези, тим буде краще. Тому що навіть якщо теоретично говорити про референдум, я не бачу, як його провести. Потрібна участь щонайменше половини виборців. Шість із чимось мільйонів українців перебувають за кордоном. Як це організувати технічно — не зрозуміло. Усі люблять малювати гарні моделі, але при переході до реалізації ці моделі одразу сипляться, оскільки там безліч практичних аспектів, і їх неможливо реалізувати на сьогоднішній день.

Соціологія показує, що українці готові до компромісів. Не до поступок — до компромісів. Але проблема не в Україні. Питання — у позиції російської федерації. Дональду Трампу доведеться довести процес завершення російсько-української  війни до кінця, бо він уже надто в нього занурився, і питання завершення війни впливає на внутрішню ситуацію в США та на майбутні вибори до Конгресу.

Щодо гарантій безпеки для України, то я переконаний, що вони будуть. Вони можуть бути ратифіковані, можливо, навіть у Конгресі США. Інше питання — зміст цих гарантій. Американські солдати проти російської федерації воювати не будуть. Але гарантії у вигляді фінансування, поставок озброєння, спільних програм, спільних розробок і навчань — це реалістично.

Щодо теми, чи збиватимуть американці російські ракети, — ні. Але можна говорити про інтеграцію української ППО в європейську систему безпеки. Прямих зобов’язань, які автоматично втягували б США у війну, не буде.

Є розмови про можливу присутність європейських військових на заході чи в центрі України. Але навіть у такому випадку це не означає автоматичного вступу у війну в разі нового загострення. Питання завжди в деталях.

У контексті переговорів важливою залишається позиція народних депутатів, яким доведеться ратифікувати будь-які домовленості. Зараз у парламенті певна політична криза, депутати у приватних розмовах кажуть, що взяли тимчасову паузу і хочуть зрозуміти, як працюватиме новий керівник Офісу президента і чи буде комунікація.

Навіть депутати від «Слуги народу» сьогодні чітко артикулюють: вони мають суб’єктність. Їх дратує, коли в публічному просторі звучать розмови про гарантії безпеки, а вони нічого не знають. Вони готові працювати в закритому режимі, без витоків, але хочуть розуміти, що відбувається.