Зеленський не йде на мирну угоду, бо ще бачить шанси на боротьбу

Дуже показовою у завершенні російсько-української війни є тема референдуму. У ній читається одразу кілька мотивів. Перший — очевидний: це спроба перекласти відповідальність на людей. «Ну, це ж не я. Це ж ви вирішили». А другий — дуже прагматичний і простий. У президента Зеленського немає жодних повноважень підписувати якусь угоду з росіянами в плані відписання території взагалі, від слова зовсім.

І тому він намагається таким чином убезпечити особисто своє майбутнє. Бо коли закінчиться війна, коли пройдуть президентські вибори, і якщо він не переможе, то на нього очікує відповідальність за державну зраду. І він намагається таким чином себе підстрахувати: «Був референдум — хто я такий, щоб не послухати народ». Зрозуміло, що воно буде косо, криво, не відповідати ані Конституції, ані законам, але хоч щось є. І він буде перекриватися саме рішенням референдуму.

Чому Зеленський сказав, що не піде на погану умову, бо краще добра війна, ніж поганий мир? Моє особисте враження — у нього в руках ще залишаються якісь карти для гри, якщо так казати примітивною мовою. Тобто в нього є щось, на що він розраховує. І він вважає, що можна ще поборотися з росіянами, що не всі карти зіграні.

Зараз у росіян сталася ця історія, що перестав працювати Starlink, який зараз їм немає чим замінити. І, можливо, це надихає, що раптом у них порушений зв’язок і, може, ми зможемо якийсь контрнаступ, як у 22-му році, і ми вже на інших умовах можемо укласти угоду, сказати: «Дивіться, територіальні реалії інші, ми тут наступаємо».

Тому я думаю, це впливає на слова президента, що ми можемо ще поборотися. Тобто війна буде тривати ще з огляду на те, що якась перспектива відкриється для української сторони в переговорах. Я думаю так. Навіщо підписувати щось погане, коли в мене є опції? Я підпишу щось погане, коли опцій не залишиться і шансів не буде. Але зараз залишається декілька запасних варіантів, а раптом вони спрацюють.

Одна із наших проблем у цій війні — що ми не маємо такої великої важливості для Сполучених Штатів, як Ізраїль або Тайвань. Для США там настільки великий інтерес, що всі розуміють, що без Тайваню будуть неймовірні проблеми у великій кількості сфер США.

Якщо ж не буде України, то це не велика проблема для США. У нас немає такого виробництва, щоб для американців воно було критичним. Коли у нас буде щось велике, якесь виробництво, якісь потужності, і всі американці та європейські країни будуть зацікавлені в нас, тоді вони будуть чіплятися за Україну. Поки ми для них цікаві виключно як територія на мапі, де щось, можливо, десь там колись буде.