“Велика пропозиція” про мир

Мюнхенська безпекова конференція демонструє міцну підтримку Україні, це факт. І що головне – вона показує, що євроатлантичний світ, так би мовити, візуально єдиний у сприйнятті війни та інтересів України.

Однак, високі заяви – це лише заяви. Ніколи реальна політика та дипломатія не будується навколо формальних словосполучень та кліше. Бо є інший вимір – глибинні держави з їх утаємничістю, дискусійністю та суперечливістю.

Іноді гаряча лава цього невидимого процесу виринає назовні у вигляді форм, які вибиваються з трендів.

Одним з найбільш промовистих прикладів була думка міністра оборони Румунії Василе Динку, який в жовтні сказав у телеінтерв’ю, що єдиним шансом на мир в російсько-українській війні можуть бути переговори з Росією за участю країн НАТО, США. Він тоді обронив ще одну думку, яка збурила пристрасті в Європі: “Україна сама не зможе вести переговори з Росією, тому що політичний клас в Україні зараз не може дозволити собі припустити втрату територій”. Президент Йоханніс розкритикував міністра, зрештою той пішов у відставку.

Ще один коментар пролунав сьогодні. Тепер з вуст керівника збройних сил Норвегії, генерала Ейріка Крістофферсена. Він вважає нереалістичними оцінки, що Україна може досягти військової перемоги над РФ.

В російсько-українському конфлікті, на його думку, немає військового рішення. “Сторонам потрібен був би дуже довгий час для остаточної перемоги одне над одним, і зі страшною ціною для своїх народів”.

І як грім серед ясного неба з’явилась інформація, що сам Сі Цзіньпін в річницю війни 24 лютого виступить із промовою про мир. Ця подія, хочемо ми чи не хочемо, автоматично стає ключовою у порядку денному нашої війни. Позиція Китаю може стати дійсно суттєвим важелем.

Враховуючи, що безпосередніх прямих контактів між керівником двох країн не було, важко припустити, що така “мирна ініціатива” буде відповідати стратегічній територіальній “впертості” України.

Окрема справа, коли різні політики роблять услужливі заяви для путіна – як Берлусконі, Шредер. А інша справа – коли це говорять чинні міністри оборони та ініціативу перебирає друга економіка світу, яка претендує на підкреслення біполярної моделі світоустрою.

Україна на річницю війни продовжує утримувати в громадській думці Європи та у середовищі європейських еліт гранднаратив про неприпустимість переговорів з Москвою ціною українських територій.

І цей гранднаратив настільки міцний, що здатний змітати альтернативні інвазії, які іноді запускає РФ через своїх топ-спікерів, а іноді – є проявом класичного для західного суспільства плюралізму та обережного реалізму.

Але нічого не стоїть на місці і геополітична гра рухається відповідно до логіки міжнародних відносин. І ця гра все більше і більше набуває відтінків “великої пропозиції” про мир. В таких умовах великі держави починають розсадку за столом.