Україну все більше розглядають як елемент сили
Ідея нового військового союзу за участі України справді звучить цікаво. Але якщо уважно подивитися на заяву Кіта Келлога, то вона була значно ширшою. Він говорив не просто про Україну, а про Німеччину, Польщу, Японію, Австралію і, можливо, Україну. Тобто логіка тут, наскільки я це розумію, уже не суто натівська в класичному сенсі. НАТО — це трансатлантичний безпековий блок. А тут ідеться про більш глобальний, екстериторіальний принцип, коли в одній системі представлені різні частини світу.
Коли Келлог говорить про такий екстериторіальний принцип, то, мені здається, це вже відображення не лише його особистої позиції, а й того, що частина американських військових добре бачить проблеми нинішньої безпекової матриці, яку самі Сполучені Штати й будували десятиліттями. Вони створили безліч двосторонніх і багатосторонніх союзів, але, коли йдеться про великі глобальні виклики, ця система не завжди працює швидко і злагоджено.
На цьому тлі позитивно виглядає вже сам факт, що Україну дедалі частіше згадують не як проблему, не як токсичний елемент, а як силу, на яку можна спертися. Ми чули це не лише від Келлога. З Естонії також звучали тези про те, що гарантії безпеки Україні можуть стати основою для подальшого переформатування всієї системи колективної безпеки в Європі. І навіть Ісландія з Норвегією, коли говорять про безпекові моделі, уже мислять у реальності, де Україна є частиною цієї конструкції. Тобто нас поступово показують як елемент сили, а не як елемент ризику.
І це справді позитивний для нас сигнал. Інше питання — чи зможемо ми цей аванс довіри відпрацювати. Але тут є інша проблема. Позицію Келлога, наскільки можна судити, сам Трамп не поділяє. І в цьому головна проблема.
Бо, з одного боку, є запит на переформатування безпекових блоків. А з іншого — є Трамп, який публічно говорить речі, що зовсім не схожі на готовність брати на себе відповідальність за нові союзи. Буквально днями він казав, що Зеленський буде останньою людиною, яку він попросить про допомогу.
Питання НАТО при Трампі — це не тільки питання формального членства США. Це питання фактичної готовності Америки виконувати свої зобов’язання. І тут, мені здається, логіка Трампа дуже проста. Він не хоче воювати з росією напряму. Не хоче воювати з найбільшою ядерною державою. І він це прекрасно розуміє. Саме тому дискредитація НАТО йому потрібна для того, щоб у потрібний момент сказати: це не наша війна, це європейці винні, і чому Америка має когось рятувати.
Я думаю, що путін сказав Трампу, що він нападе на країни Балтії. Так само, як була зустріч путіна з Байденом у Женеві, коли путін сказав, що він нападе на Україну. По суті, воно так і відбувається. І що робить Трамп у цій ситуації? Він умиває руки, пояснює, чому не буде захищати Балтію.
Залишити відповідь
Для коментування запису потрібно авторизуватися
Коментарів немає