Російсько-українська війна подає ознаки завершення

У питанні завершення російсько-української війни важливо розуміти, що у путіна сильно загострюється внутрішня ситуація. І сам факт, що він зібрав олігархів, аби показати їм, що війна на Близькому Сході вигідна російській федерації, уже багато про що говорить. Об’єктивно ця війна справді значною мірою вигідна росії. Але проблема в іншому: у путіна великі труднощі з внутрішньою легітимністю.

Якщо на початку війна проти України відігравала роль скрепи, опори режиму, то тепер вона почала працювати в протилежний бік. Вона перестала бути популярною в російському суспільстві, передусім серед тих, хто цю війну підтримував і на ній заробляв. Вони зрозуміли, що фактично опинилися спочатку в ситуації глибокої моральної поразки, а згодом перед ними постане і перспектива відповідальності за воєнні злочини.

Саме тому у путіна почалося це хитання. Саме тому він уперше звертається до олігархів із вимогою скидатися на війну. І це дуже симптоматично. Бо це означає, що бюджетних грошей уже не вистачає. Тут виникає парадоксальна ситуація. З одного боку, вони розраховують на надприбутки бюджету через підвищення цін на нафту. А з іншого — уже фактично запускають секвестр, хоча самі називають це не секвестром, а пріоритизацією бюджетних видатків.

Наслідки цього для російського суспільства дуже серйозні. Є галузі, видатки на які урізаються на 40%. Йдеться про комунальне господарство, медицину, підтримку хворих на СНІД, рак, діабет та інші важкі захворювання. Мінус 40% у таких сферах — це колосальний соціальний струс.

Тому путін і намагається зараз демонструвати олігархам, що він усе ще в силі, що росія в силі і що ця війна може тривати ще певний час. Але на цьому тлі паралельно продовжуються переговори. І коли Буданов каже, що переговори тривають, у це можна вірити. Бо якщо вже немає потреби в цьому театрі одного актора, коли і росіяни, і українці ведуть переговори виключно для Трампа, то, очевидно, інший зміст у них усе ж залишається. Обмін полоненими міг би відбуватися і без усіх цих пафосних переговорних майданчиків. Якщо ж переговори зберігаються, значить, вони тривають не лише заради форми.

При цьому і в нашій ситуації існує виснаження, і в їхній ситуації ця війна вже не може тривати так, як про це мріє путін і як він це розповідає своїм олігархам. Вона подає ознаки завершення — технічно, морально і навіть фізіологічно.

На цьому тлі Трамп відходить від переговорного процесу. Він уже не цікавиться цими переговорами так, як раніше. Для нього вони стали токсичними, тому що не дали результату. Нобелівська премія вже навіть не згадується. На тлі ірано-американської війни це для нього виглядає як поразка. Тобто Трамп зараз у ситуації, коли йому краще не відсвічувати на цих переговорах. І, схоже, саме це йому радять його радники.