путін зробив Україну наддержавою

путін, сам того не бажаючи, зробив Україну наддержавою. Фактично європейська безпека сьогодні тримається на нас. І саме тому посилення України не хочуть бачити не лише в росії, що зрозуміло, а й у частині Європи. Бо якщо Україна отримає власне виробництво потужної зброї, а база для цього в нас є, як і кадри, — тоді Україна стане надважливою не лише в логістичному чи ресурсному сенсі, а й у військовому. А до такої зміни балансів у Європі готові не всі.

І тут варто зазначити, що Європа не є єдиним суб’єктом. Вона не гомогенна. Інтереси країн Балтії і Польщі — одні, бо для них Україна є прямим елементом їхньої безпеки. Інтереси Чехії теж зрозумілі. А от інтереси Франції, Німеччини, Італії, Іспанії чи Португалії — інші. Тому в Європі є ті, хто підтримує нас більше, і ті, хто підтримує менше. Є ті, хто краще розуміє, наскільки Україна для них важлива, і ті, хто це розуміє слабше.

Але, незважаючи на таку позицію деяких європейських країн, Україну готові підтримувати і тиснути на росію, хоч цей тиск об’єктивно може бути більшим. Ці процеси важливі для розуміння ситуації, яка склалася зараз на полі бою і глобально в російсько-українській війні.

путін починав цю війну як триденну. Він хотів за три дні змінити в Україні владний режим і поставити Захід перед фактом. Це не спрацювало. Далі він перейшов до війни на виснаження, розраховуючи, що менша за ресурсами Україна рано чи пізно впаде. І це теж не спрацювало.

Зараз він уже звузив свої вимоги до формули «віддайте мені Донбас», але при цьому сам виснажується швидше, ніж Україна. І головне питання тепер звучить дуже просто: хто перший — Україна чи росія?

На мою думку, темпи виснаження росії вже вищі. Вона не витримує ані інфраструктурно, ані економічно. Вони бояться проводити мобілізацію — і через внутрішньополітичні причини, і через банальну відсутність ресурсів. Для мобілізації потрібні дороги, потяги, літаки, пальне, одяг, машини, гроші. У них цього дедалі менше. Гроші теж закінчуються. Китай повністю росію не витягне, бо має власні внутрішні проблеми.

Але найважливіше — моральний стан усередині самої росії. Якщо моніторити їхній інформаційний простір, їхні Z-канали, видно просту річ: там уже не просто невдоволення, там стоїть вий. Вони самі говорять, що все погано. Ще кілька місяців тому в них не звучали слова про те, що росія може розвалитися. Тепер звучать.

Тому наше завдання, з одного боку, надзвичайно складне, а з іншого — формулюється дуже просто: вистояти. Не пересваритися між собою. Не зруйнувати себе політично зсередини.