Останній гвіздок в труну міфу Путіна про велику Росію

Ним стала атака десятками дронів на Москву та її околиці.

Вся система влади, яку Путін вибудував за два десятка років свого царювання у Росії, трималась на залізобетонному неформальному договорі між владою і населенням цієї країни. Його основа: влада забезпечує ру-піпл хлібом (на рівні «щоб у холодильнику було що поїсти-випити, а не так, як у кляті 90-ті») та видовищами – міфом розміром з гігантську повітряну кульку про те, що їхня країна є ну дуууууже сильною-великою-впливовою наддержавою, яка успішно встала з колін та якої боїться весь світ. В обмін населення закриває очі на всі засоби масштабного збагачення представників влади, не намагається будь-яким чином втручатися у справи влади та гарантує свою лояльність у сприйнятті внутрішньо- та зовнішньополітичного курсу Кремля.

Міф про велич Росії почав стрімко руйнуватися з 24 лютого 2022-го, коли росармія, яка «от тайги до британських морей всех сильней» почала зазнавати в Україні принизливі поразки одну за одною. Проте на тому етапі процес відриву російського «глибинного народу» від комфортної м’якої подушки з приємними міфами та його наближення до реального життя йшов дуже повільно.

Сильно процес прискорив у вересні минулого року сам Путін оголошенням часткової мобілізації – він порушив автономність життя «пересічних росіян» і силою змусив останніх йти воювати й гинути за міф про велич Росії та за химерні цілі та амбіції недоброго царя Владіміра.

Бо раніше росіяни завжди збоку і здалеку дивилися на ці амбіції свого національного лідера у різних частинах світу від Сирії до України. Як на щось існуюче у паралельній та далекій реальності, яка до їхньої звичної зони комфорту має дуже віддаленний стосунок. Бо знали: вони з владою живуть у паралельних реальностях, лінії зіткнення цих реальностей чітко визначені та є недоторканими з боку обох сторін.

Оскільки продовження історія із масовою мобілізацією росіян не отримала, поступово відносини між російською владою і населенням країни стабілізувались. Нова основа неформального договору між владою РФ і населенням цієї країни у версії 2.0 зразку кінця 2022 року була такою: населення мовчазно погоджується йти на певні жертви заради реалізації химерних геополітичних амбіцій нинішнього господаря Кремля за кордоном, але влада гарантує стабільність Росії і повну безпеку росіян у ній.

Ця нова неформальна угода версії 2.0 в кінці цього місяця отримала два надміцних удари – спочатку рейд РДК і легіону «Свобода Росії» на Білгородщину, а потім масований удар дронами по Москві та розташованим неподалік Барвисі, Красногорську та іншим підмосковним містечкам.

Всі росіяни отримали справжній шок: як виявилось, клятвені запевнення Путіна і Ко, що «кордон на замку» – лише фігура мови. А насправді нинішній режим не здатен забезпечити ані кордони від проривів військових груп з бронетехнікою, ані безпеку росіян, де б вони не знаходились. Хоч в прикордонному Шебекіно, хоч в 10 км від резиденці Путіна в підмосковному Ново-Огарьово, де у вівторок був збитий один із дронів.

А значить, руйнується вщент міф про «велику-сильну-неприступну Росію», де росіяни знаходяться у повній безпеці, наче за кам’яною стіною. Що неминуче покличе за собою зникнення поваги росіян до правлячого режиму і довіри до його запевнень про повний контроль над ситуацією у кожному квадратному сантиметрі російської території. Скоріш за все, за силою цих руйнівних процесів для путінського режиму атака дронами 30 травня на Москву матиме такий же величезний ефект, який мала на прискорення краху радянського СРСР посадка 28 травня (майже день в день) 1987 року літака Матіаса Руста у самому центрі столиці начебто надміцної радянської імперії зла – прямісінько на московській Червоній площі…