Момент, коли ще можна було зберегти цілісність росії безнадійно пропущено

Мало хто сьогодні наважиться заперечити твердження, що зволікання союзників України із наданням нам потужнішої та далекобійнішої зброї пов’язане з намаганням у ручному режимі управляти ходом бойових дій. Навіщо це Заходу? Побутує думка, мовляв: політтехнологи політиків провідних країн світу намагаються підігнати перемогу України під період розпалу виборчих кампаній – перед у сім у США, щоб подати її як їхню заслугу «у порятунку миру та демократії у світі». Навряд чи дозування надання озброєнь є надійним механізмом регулювання ходу бойових дій. Свідченням цьому є нещодавні комбіновані удари ЗСУ по військових об’єктах рашистів у Севастополі, Євпаторії та на територіях в глибині росії.

Вірогіднішою причиною остраху від динаміки бойових дій з боку наших партнерів є неготовність США та ЄС до розвалу державного механізму російської федерації. Вважається, що наслідком цього стануть десятки мільйонів біженців у Європі, розповзання ядерної зброї та інших озброєнь масового враження, техногенні катастрофи, масовий бандитизм тощо. Проблема у тому, що і діюча державна машина росії дає дедалі більше збоїв. Це показала як смертність в росії від ковіду та інших захворювань, так і масовість втеч від мобілізації рік тому.

Техногенні катастрофи там також стають дедалі масовішими – свіжий красномовний приклад аварійна посадка у полі рейсового літака зі 159 пасажирами та скасування рейсу з Єкатеринбурга до Бішкеку через несправність літака. Російська влада не контролює більшу частину своєї території, яка просто є недоступною з транспортної точки зору. (Це одна з причин нападу на Україну, яка з кліматичної та інфраструктурної точки зору є дуже ласим шматком для рашистських загарбників). У Заходу немає тих «скрєп», яким можна було б утримати цілісність росії. Чим довше зволікати з усвідомленням цієї обставини, тим складнішим виявиться подолання комплексу проблем, які виникнуть внаслідок дезінтеграції імперіалістичної федерації.

Марно сподіватися на те, що російський народ раптом прозріє і стане на шлях розвитку демократії. Безмежну терплячість цих людей відмічено ще Сталіним у знаменитому тості «За рускій народ», виголошеному 24 травня 1945 з нагоди завершення війни. Всі російські самодержці вміло використовують цю рису. Утім соціальні сили російського суспільства вичерпані, як і запаси інфраструктурної міцності країни. Реабілітація територій і населення екс-росії можлива тільки фрагментарно – по громадах, регіонах, екосистемах. Момент, коли ще можна було зберегти цілісність росії безнадійно пропущено.

Однак російський диктатор докладає усіх зусиль для продовження часу свого правління, який прямо залежить від тривалості війни. Він звернувся до правителя Північної Кореї з проханням про постачання, нехай і дуже застарілих, але численних збройних систем і боєприпасів. Важливо, що ця зброя наразі «нависає» над Південною Кореєю, а коли мова про ракети, то – і над Японією. Україна «відтягуючи її на себе» таким чином підвищує рівень безпеки цих країн. Цивілізованому світовому співтовариству слід було б враховувати цей факт, коли воно визначає обсяги і динаміку допомоги Україні.