Кожен з нас задає собі питання: «Що далі?»

Коли з’являється час подумати, кожен з нас задає собі питання: «Що далі?».

В нас немає сумніву в Перемозі. В нас немає сумніву в тому, що ми зробимо все для неї. В нас немає сумніву, що ми виконаємо наказ і зробимо все, щоб ворог був знищений, і в Україну повернувся мир.

Але що далі? Яка країна нас чекає, коли ми повернемось до дому? Наші матері постаріли, наші діти подорослішали, наші знайомі похизуються гарними кар’єрами, поки ми були на фронті. Це вже було, ми це вже пережили по декілька разів. І це не трагедія, таке життя.

Але трагедією для держави буде те, що на цьому зміни закінчуються. І після Перемоги нас чекає та ж сама корумпована країна, з клептократичними елітами та атомізованим громадянським суспільством. Нас чекають заклики забути все і рухатись далі. Нас чекає реальність де півень Добкін – патріот, а Вілкул чи не герой оборони Кривбасу. Нас чекає переписана історія, в якій Перша військова фаза (2014-2022рр.) буде зневільована, заради ефемерного «спокою».
Заради того, щоб нікого не образити і більшість і далі змогла спокійно жити у своїй мильній бульбашці. Адже більшість – це стабільність. Більшість завжди проголосує за того, хто зможе пообіцяє їм безпеку.

Люди ж втомились від війни. Людям треба відпочити. Але той хто не втомився має продовжити боротьбу. Реальну боротьбу проти корупції. Реальну боротьбу проти клептократії влади. Реальну боротьбу за Україну. Ми маємо зрозуміти просту річ. За десять років після Перемоги нас чекає нова війна з остервенілим ворогом. Русня буде наповнена ідеями реваншизму, зброєю і нафтодоларами. І якщо ми не хочемо повторити роль Франції часів другої світової, то ми забов’язані побудувати життєздатну мілітарізовану державу.

Ми маємо змиритись з тим, що наші діти вже знають, що таке війна, і через десять років змушені будуть взяти зброю у руки. І ми маємо їх до того готувати щодня і що хвилини. Як любов до України змушує нас вбивати ворогів. Так і любов до наших дітей має змусити нас сказати їм правду. А правда проста, чим краще ти готовий до майбутніх випробувань, тим більший в тебе час вижити. Подивіться на Ізраїль. Навряд чи вони хотіли мати 70 років воєн. Але їх бажання їх сусідів не шкребуть.

Я зараз не закликаю перетворити Україну на один військовий табір, адже ми воюємо за свободу і якось дурно воювати проти одного концтабору, щоб потрапити в інший. Але я закликаю суспільство задуматись над тим, яким буде наше майбутнє. Що ми побудуємо на ґрунті Перемоги….