Інтереси «стовпів» путінського режиму входять у суперечність з продовженням війни

Почавши війну проти України, росія несподівано для себе поставила у лінійну залежність від наслідків цього двобою своє майбутнє. Не лише майбутнє поточного правлячого режиму, а саме майбутнє цілісної країни, єдиного народногосподарського комплексу, міжнародного суб’єкта.

Відтак це стосується не лише правлячого прошарку чиновників і пов’язаних із ними купців та промисловців, але і найширших верств населення. Режим путіна вже майже розвалено. Ми бачимо незв’язні намагання його фрагментів вдавати спільні усвідомлені дії. Серед цих окремих елементів найпотужнішими є: збройні сили, «вагнерівці», видобувна промисловість, окремі складові чиновницького апарату. Уся соціальна сфера фактично функціонує за інерцією, як і багато інших сегментів державного управління.

Щодо суспільних суб’єктів, то вони давно перетворилися на симулякрів – від політичних партій і до церкви. Для України такий стан речей в країні-агресорі несе як загрози, так і переваги. Загрози у тому, що угрупування, які прагнуть прийти до влади після путіна, розуміють необхідність для себе перемоги у війні або принаймні зведення її результату до «почесної нічиєї». Тоді вони, спираючись на збройні сили і парамілітарні формування зможуть зберегти режим влади, замінивши нинішнього диктатора на іншого, можливо колективного.

Відтак російське «гарматне м’ясо» постачатиметься на український фронт допоки вистачатиме демографічних та інших ресурсів. Війна затягуватиметься. Чим довше вона триватиме, тим глибше занепадатиме авторитет путіна, звільняючи нішу для наступника-реваншиста.

Перевагами України у цих внутрішньо російських обставинах, зокрема, є «феодальна роздрібненість» користувачі російських ресурсів, які намагаються якомога швидше отримати з них максимальну вигоду, так щоб не довелося ділитися з державою російською – збройними силами та чиновниками. Про соціальну сферу годі й говорити. Своєю чергою вся управлінська вертикаль росії, включно з тією її складовою, що покликана забезпечити мобілізацію, функціонування ВПК та армії, охорону правопорядку так само націлена на швидке збагачення та збереження краденого.

Таким чином корупційно-здирницький інтерес «стовпів» і «стовпчиків» путінського режиму вступає у клінч із їхньою ж метою будь-що перемогти Україну, або бодай вдати перемогу. Українсько-російський двобій остаточно перейшов у фазу війни на витривалість. Тому для сьогодні є вкрай важливим посилення режиму міжнародних санкцій щодо росії, збільшення та ефективне використання міжнародної допомоги, посилення внутрішньої стійкості українського суспільства.

Днями у Саудівській Аравії пройде міжнародна конференція для України, учасниками якої стануть 30 країн. На цей час невідомо, чи візьмуть у ній участь Китай та Іран, які надають росії найбільшу допомогу у війні з Україною. Склад учасників і пропозиції цієї конференції можуть стати переламними у війні на виснаження. Чекаємо на результати.