Чому жодних виборів під час війни бути не може

Час від часу у нашому публічному просторі випливає штучна та шкідлива тема можливості проведення виборів у нашій країні під час повномасштабної війни проти Росії.

Час від часу її актуалізують західні теоретики-прихільники виконання процедурних демократичних норм за будь-яких умов. У відриві від нинішніх українських реалій. Та й у нашій країні є багато зацікавлених в їхньому проведенні. Починаючі від тих, хто хотів би продовжити своє перебування при владі. Й закінчуючи професійними політичними консультантами (політтехнологами), які сумують за звичною роботою з пристойними заробітками.

Але реальність така, що під час повномасштабної війни цих виборів бути не може. В принципі. Я повністю підтримую позицію секретаря Ради національної безпеки та оборони Олексія Данилова. Який заявив, що Україна програє війну проти російських окупантів, як тільки вирішить займатись виборами під час бойових дій. І наголосив: щойно агітатори зайдуть у окопи — ми програємо. 

Як історик за освітою зазначу – так вже було в історії. Коли відразу після Лютневої революції 1917-го року в Російській імперії й скидання з трону царя Ніколая ІІ в окопи російської армії масово зайшли більшовицькі агітатори. Після чого ця армія швидко втратила боєздатність і за декілька місяців розвалилася.

У нас зараз все суспільство консолідовано навколо необхідності перемоги у війни проти Росії. Тому не можна допускати, щоб цю консолідацію руйнували і суспільство роз’єднували політичною боротьбою.

Проголосити під час нинішньої повномасштабної війни вибори – це значить відкрити справжню скриньку Пандори. Після чого ситуація буде погіршуватися з кожним кроком: почнуться роз’єднання суспільства, відкрита публічна дискредитація представників влади, намагання втягнути у політичну боротьбу військових, тощо. І купирувати ці загрози ефективно ніхто не зможе.

Не треба себе вводити в оману: вибори – це не що інше як повномасштабна політична війна. А дві повномасштабні війни наша країна точно не витримає.

Те, що вибори є необхідною демократичною процедурою – це факт. Але вони не можуть проводитися під час того, як зовнішня агресія ставить екзистенційне питання про само існування країни та народу.

Саме тому взірцева, можна сказати еталонна англійська демократія з майже 800-літньою історією парламентаризму під час Другої світової війни не проводила жодних виборів. А ось коли 8 травня 1945-го гітлерівська Німеччина капітулювала, то вже менш, ніж за два місяці, 5 липня, демократичні вибори там відбулись. 

І, до речі, на них переконливо перемогла опозиція – Лейбористська партія. Консерватори на чолі із великим Уїнстоном Черчиллем, який очолював Велику Британію п’ять найскладніших років під час війни і привів свою країну до перемоги, – програли.

Так працює зріла демократія: спочатку вирішення завдання порятунку країни. За допомогою всіх існуючих державних інституцій, у тому числі тих, які були сформовані за допомогою виборів у мирний час. І тільки потім, після завершенні війни – передвиборчі війни. Й у нас має бути так само.