Чому Україну схиляють до територіальних поступок?

В ефірах активізувалися українські і “хороші російські” експерти, які наголошують на труднощах наступу ЗСУ, що, мовляв, тягне за собою невідворотність прямих мирних переговорів з ворогом.

Зрозуміло, що в цьому разі мається на увазі згода України на “визнання нових територіальних реалій” за термінологією російського МЗС. Тобто – фактична відмова від суверенітету над Кримом, частиною Запорізської і Херсонської областей, а також всіх територій Донецької і Луганської.

Мирна угода на таких умовах означатиме, що Україна не перемогла у цій війні.

Пропаганда росіян отримає змогу стверджувати, що на поточному етапі вони досягли поставлених цілей.

Причина повільності наступу ЗСУ значною мірою полягає в обмеженому і повільному постачанні сучасних озброєнь західними союзниками. Складається враження, що вони намагаються недопустити, як поразки так і перемоги України, або принаймні її відкласти.

На цьому тлі і у західних ЗМІ з’являються заклики до мирних перемовин. Українців залякують затягуванням війни на виснаження, з одночасним зменьшенням західної допомоги.

Направду для росіян вкрай бажано досягти перемир’я на вказаних умовах, бо їхні ресурси підходять до кінця і вони потребують передиху.

Таким чином активізація агітаторів “за мир” в Україні і на Заході спрямована саме на забезпечення російського інтересу задля збереження путінського режиму.

Політичні ігри довкола затягування війни вже поставили під пряму загрозу ряд країн НАТО – Балтію і Польщу, у недалекій перспективі Фінляндію. Провокації на польсько-білоруському кордоні, загрози диверсій напередодні виборів у Польщі загрожують, як політичною так і безпековою дестабілізацією у цій ключовій країні Східної Європи.

Штучне затягування війни в Україні, утримування її від завдання поразки рашистам потягне за собою додаткові величезні жертви і збитки для України, але й додаткові видатки та дестабілізаційні ризики для Європи.