Пенсії в Європі: міфи, умови та успішні практики

Спочатку ти працюєш на державу, а потім вона годує тебе. Це аксіома, за якою повинна працювати адекватна пенсійна система. В Україні, на жаль, на більшість сучасних пенсіонерів чекало велике розчарування. Я знаю дуже багатьох літніх людей, які віддали роботі на державу по 30,40, а то і 50 років свого життя, і зараз ледве зводять кінці з кінцями. Можна, звісно, відмахнутись і сказати «цим людям не пощастило жити на зламі епох, це все через інфляцію і низькі зарплати при Союзі, в 90-х» і багато іншого. Але проблеми нашої пенсійної системи настільки глибокі, що якщо не змінювати підходи, то нинішні 30-40 річні люди взагалі ризикують лишитись без пенсій.

Сьогодні я хотів би поговорити про різні пенсійні системи, які діють в європейських країнах, щоб зрозуміти, як їм вдається забезпечувати гідні соціальні стандарти.

Шлях до ЄС і європейські пенсії

Україна зараз активно готується до перемовин про вступ в ЄС. А це означає, що ми маємо уніфікувати наше законодавство до законів Євросоюзу. На жаль, це не гарантує того, що наші пенсії одразу стануть такими ж як європейські. Адже кожна країна-член Союзу проводить власну пенсійну політику.

Та все ж є загальні принципи, яких мають дотримуватися усі держави. Зокрема, гарантувати високий рівень соціального захисту та адекватність пенсій.  Щоб це забезпечити – країни обмінюються досвідом, успішними практиками.

Ні для кого не секрет, що пенсії в Європі значно вищі, ніж у нас. І питання не тільки в тому, що там зарплати, від яких вони залежать, більші.  Просто, коли пенсійна система ефективна, це дозволяє людині отримати  більшу частку своїх попередніх доходів, ніж при «зрівнялівці». 

Жорсткі умови і бідність по-європейські

Те, що всі пенсіонери в Європі живуть безтурботною старістю – це міф. Станом на 2018 рік бідність загрожувала для 15% людей старше 65 років.

Справа в тому, що у більшості країн ЄС досить жорсткі умови, які потрібно виконати, щоб не переживати за фінансовий стан у старості. Принцип «спочатку ти працюєш на державу, а потім вона годує тебе» там дійсно працює.

Приміром, такі країни як Данія, Ісландія, Норвегія, Швеція мають обов’язкову накопичувальну систему, а Італія, Норвегія – умовно-накопичувальну.

У країнах ЄС, які лідирують у пенсійних рейтингах, охоплення загальнообов’язковою пенсійною системою  становить від 88% у Нідерландах до 93% у Фінляндії. Для порівняння у нас цей показник всього 60%.

Пенсійні системи різних країн

Австрія.  Пенсійна система країни складається з трьох частин: професійних пенсій, приватних пенсій та державних доплат. Тут  немає як такої мінімальної пенсії. Але пенсіонери отримують доплату, якщо пенсійна виплата разом з доходами із інших джерел менше  909 євро на місяць для однієї людини, і 1363 євро для пари. Є й інші види доплат, які залежать від стажу людини.

Іспанія. Державна пенсійна система складається з двох частин: пенсійних виплат, які залежать від доходів людини і мінімальної пенсії для бідних громадян. Мінімальна пенсія виплачується з 65 років і складає 657 євро на місяць для одиноких пенсіонерів та 811 євро на місяць для пенсіонерів, які мають когось із членів родини на утриманні.

Німеччина. В країні немає ні мінімальної, ні максимальної державної пенсії. Розмір виплат залежить від стажу, віку та середніх доходів в країні. Розрахунок здійснюється на основі пенсійних балів, які нараховуються за принципом чим більше внесків заплатив, тим більшою буде пенсія. Малозабезпечені пенсіонери отримують соціальну допомогу.

Франція. На отримання пенсії мають право усі громадяни без винятку. Проте більш високі ставки отримує той, у кого більший стаж: чим більше років вислуги — тим вища пенсія. Щомісяця французький пенсійний фонд забирає фіксовану ставку в 16,3 відсотка, але при цьому частину цієї суми платить сам роботодавець. У Франції пенсіонер у середньому отримує трохи більше 1,5 тис. євро.

Пенсійний вік і тривалість життя

Якщо подивитись на середньостатистичного українського пенсіонера, то це жінка з очікуваною тривалістю життя 75 років. Це набагато менше, ніж в розвинених країнах. А середня пенсія у нас, як ви знаєте, всього 5350 грн або ж менше 150 доларів. А половина пенсіонерів живуть за виплати набагато менші навіть від цього.

Для прикладу в Німеччині середньостатистичний пенсіонер теж жінка, але з  середньою тривалістю життя 82,4 роки і пенсією  782 євро.  У Франції середня очікувана тривалість життя – 84,5 роки. Середній розмір пенсії – 1,4 тисячі євро.

Загалом, у 27 країнах Європейського Союзу зараз середній вік виходу на пенсію становить 64,3 років для чоловіків і 63,5 років для жінок.

Цікаво, що  у Данії, Італії, Нідерландах, Португалії і Фінляндії пенсійний вік зростає автоматично при зростанні очікуваної тривалості життя населення.

За оцінками  Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), до середини 2060-х років пенсійний вік збільшиться в середньому приблизно на два роки. В Данії очікується, що до 2060 р. і чоловікам, і жінкам доведеться працювати до 74 років.

Коли нам сьогодні говорять, що потрібно підвищувати пенсійний вік, бо це загальноєвропейська практика, то  треба не забувати, що при цьому  повинна зростати і якість та тривалість життя людини. Інакше виникає логічне питання: «а жити для себе, коли і за що?».

До того ж, якщо держава прагне, щоб людина  йшла на пенсію якомога пізніше, то і у віці 60+ вона повинна мати змогу працювати на достойній роботі з гідною зарплатнею. А не «досиджувати»  десь вахтером чи прибиральницею, щоб добрати страховий стаж, як це часто буває у нас. Бо коли ти «у віці» твої резюме навіть не розглядають.

Якщо закривати очі на проблеми нашої пенсійної системи і перекладати вирішення у далеку шухляду, то і на наступні покоління українців чекають злидні у старості. І у питанні подолання тіньової економіки, і у зміні філософії роботодавців на таку, де не буде місця віковій дискримінації – немає простого рішення, але його потрібно шукати і шукати уже зараз. Ми маємо думати не тільки про те, чим латати дірки Пенсійного фонду,  але і як забезпечити гідне життя тим, хто йтиме на пенсію у майбутньому. І приклад європейських країн показує, що ефективна пенсійна система можлива лише при ефективній економіці.