Пенсійний парадокс: чому середня пенсія зростає, а бідні пенсіонери стають іще біднішими

Понад 62% українських пенсіонерів отримують виплати менше 5 тисяч грн. А кожен третій пенсіонер живе за межею бідності. Остання оприлюднена Пенсійним фондом статистика свідчить, що попри регулярні індексації частка вкрай бідних пенсіонерів залишається доволі високою. Як чиновники маніпулюють поняттям «середньої пенсії» та чому мільйони українських пенсіонерів потребують допомоги волонтерів давайте розберемось у матеріалі.

За ширмою середньої пенсії

Середня пенсія в Україні зросла на  431 грн і тепер складає 5816 грн. Під такими заголовками  більшість ЗМІ подали статистику Пенсійного фонду за перше півріччя цього року. І уже в цих заголовках зашиті маніпулятивні меседжі. Адже, читаючи ці цифри, у людей складається враження, що більшість пенсіонерів отримують десь таку пенсію, але це не так. Поняття середньої пенсії визначається додаванням усіх пенсій і розділенням їх на кількість пенсіонерів. І таким чином виходить гарна цифра, за якою губиться те, яка велика кількість людей отримує значно менше цього «середнього».

Я зараз спробую проаналізувати статистику за останні 2 роки, щоб було зрозуміло на скільки повільно змінюється ситуація з виплатами найбідніших верств пенсіонерів.  

Станом на січень 2022 року в Україні проживали 10,8 млн пенсіонерів. І середня пенсія на цей час складала 3991 грн. При цьому 39% пенсіонерів отримували пенсію менше 3 тисяч грн. А пенсія вище 10 тисяч грн була всього у 4,7% людей.

На липень 2023 року частка тих, хто отримував менше 3 тисяч грн скоротилася до 30,1% пенсіонерів. А середня пенсія склала 5 311 грн.

Зараз середня пенсія зросла  до 5816 грн. При цьому частка тих, хто продовжує отримувати менше 3 тисяч грн складає 26,1%,  а тих, кому призначили вище 10 тисяч грн склала уже 12,5%. Зараз в Україні проживає 10,5 млн пенсіонерів. І як бачимо кількість дуже бідних літніх людей залишається захмарно великою. Скільки б уряд «переможно» не звітував про ріст середньої пенсії  це не змінює того факту, що 2,6 млн українців змушені «виживати» за виплати менше 3 тисяч грн. Ці люди фактично живуть за межею бідності.

Бідність іще бідніша

Пенсія у 3 тисячі грн 2 роки тому і така ж пенсія зараз – це далеко не одне і те ж. Давайте переведемо виплати у долари.  Тоді це було 109 доларів, а зараз всього 72 долари.

Хочу підкреслити, що за методологією Світового банку межею бідності вважається життя людини менше ніж за 3,2 долари в день. Тобто у 2022 року пенсія менше 3 тисяч грн – це була бідність. Зараз же це уже швидше злидні. Адже за класифікацією того ж таки Світового банку  життя на рівні 1,9 доларів на день вважається крайньою бідністю.  Наші мінімалки заледве перетинають цю позначку. Більше того, нинішня пенсія у 4 тисяч грн у доларах виходить всього 96 доларів. Тобто менше ніж 2 роки тому була пенсія у 3 тисячі грн. Тож частка тих, хто живе за межею бідності за цей час насправді не зменшилась, а навпаки зросла. Адже до 4 тисяч грн отримують понад 43% пенсіонерів.  

Можливо конвертація у долари не зовсім коректна, адже все ж таким ми купуємо все у гривнях, але ви всі добре знаєте як за цей час зросли ціни на продукти. По деяких товарах, особливо тих, які постійно купують пенсіонери, вартість збільшилась у два рази. І те, що людина могла собі дозволити ще 2 роки тому – зараз для неї просто космос. Інфляція найбільше б’є саме по найбіднішим категоріям пенсіонерів. Я часто бачу, як пенсіонери плачуть, коли відкривають пакети, які ми для них привозимо і бачать там шинку або ж сир. Для них це недосяжна розкіш.

Можливо комусь здається, що мінімальні пенсії отримують люди, які все життя лінувались чи байдикували, але це далеко не так.  Ми часто зустрічаємо медсестер, інженерів, які отримують менше 4 тисяч грн.  У цих людей величезні стажі, і вони живуть за межею бідності.

Турбота про пенсіонерів – обов’язок суспільства

Я зосередився зараз на найбіднішій категорії пенсіонерів, хоча насправді і за пенсію у 5 та й 6 тисяч грн надзвичайно важко прожити. Особливо, якщо у людини є хвороби. А пенсіонери без хвороб  в нашій країні це рідкість. Ми часто зустрічаємо людей, у яких пенсія може бути і в два рази вища за мінімалку, але їм все одно не вистачає грошей на продукти, бо усі гроші йдуть на ліки і оплату житла. Я без перебільшення скажу, що щонайменше половина українських пенсіонерів живуть в надзвичайно скрутних умовах і потребують сторонньої допомоги.

Наш благодійний фонд уже не перший рік забезпечує одиноких пенсіонерів продуктами харчування, ліками, ходунками, тростинами і багато чим іншим, але ми розуміємо, що допомогти усім ми не в змозі. Таких як ми має бути більше. А допомагати насправді можна по-різному. Можна взяти на роботу пенсіонера, який має здоров’я  і бажання працювати. Можна поділитися речами, продуктами. Можна елементарно принести сусіду води чи хліба з магазину, чи просто  поцікавитись як його здоров’я і підтримати морально. Головне не лишатися байдужими, щоб люди, яких і так обділила пенсійна система, не відчували себе покинутими і забутими.

Хтось скаже звичайно, що турбота про літніх людей це обов’язок  держави. Але я вважаю, що просто відмахнутись від проблеми це неправильний підхід. Так, держава має забезпечувати гідну пенсію, але, по-перше, давайте на забувати, що  в нинішніх умовах першочергове завдання – це все ж таки оборона. А по-друге, турбота про старше покоління – це насправді відповідальність усього суспільства. Те, яку старість ми можемо забезпечити нашим бабусям, дідусям, батькам показує нашу моральну зрілість. І мені б дуже хотілося, щоб так само як ми говоримо, що не буває чужих дітей, у нас не було і чужих літніх людей. І ми допомагали кожен на своєму місці, хто чим може.