Чорнобильська трагедія, подвиг ліквідаторів та гра з вогнем окупантів

Минуло уже 37 років з моменту Чорнобильської трагедії, проте урок з цієї трагедії, на жаль, людство так і не засвоїло. Ризик нової катастрофи досі надзвичайно високий. Чому аварії можна було б уникнути, як підставили ліквідаторів та навіщо росії захоплювати українські АЕС, спробуємо розібратись  в матеріалі.

Частки радіоактивних речовин, що потрапили назовні внаслідок аварії на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, на жаль, розпадатимуться ще довгі роки. І хоча термін розпаду найнебезпечніших з них уже минув, трагедія досі боляче відгукується для українців.

Хтось втратив своїх рідних у тій битві з невидимим злом, хтось передчасно покидає цей світ, хоч міг би ще жити й жити, хтось продовжує страждати через непоправну шкоду, яку радіація завдала його здоров’ю, а хтось тільки народжуються і вже змушений боротися з страшною хворобою, яка прийшла після радіації – раком. Битва з радіацією велась не на рівних і за це люди платили і продовжують платити здоров’ям та життям.

Кинуті в саме пекло

Масштаб трагедії був такий, що радіоактивні хмари забруднили Європу, а потім і країни Африки, Північної та Південної Америки, Океанії й Азії. На територіях, забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи, опромінення отримали не тільки люди. Ураження зазнали без винятку всі компоненти природного середовища.

Якби не тиск європейських країн, які зрозуміли, що сталась аварія, одному Богу відомо, скільки б Радянський Союз замовчував цю трагедію.

Розсекреченні архіви КГБ свідчать, що катастрофи, яка вплинула на всю планету, можна було б уникнути, якби управління країною велось цивілізованими методами – звіти про стан ядерних реакторів не ховались під грифом «таємно» і енергетики знали, з чим вони працюють. Але для радянської влади людина ніколи не була чимось важливим і до ліквідації аварії поставились саме так. Ніхто не попередив про небезпеку, ніхто не надав належного захисту. Людей просто кинули в пекло.

Загалом у ліквідації наслідків аварії взяли участь близько 600 тисяч людей. Майже кожен третій ліквідатор отримав інвалідність.

Виплати чорнобильцям

В березні чорнобильцям 1 категорії зробили перерахунок виплат. За законодавством розрахунок пенсії для них визначається відповідно для рівня середньої зарплати по Україні за попередній рік.

Для осіб з першою групою інвалідності виплачують 100% середньої зарплати, з другою групою – 80%, третьою – 60%.

Середня заробітна плата за минулий рік в Україні складала 13 376,21 грн. Відповідно таку пенсію отримують ліквідатори з інвалідністю першої групи. Їм додали трохи більше 380 грн. Чорнобильцям з другою групою інвалідності пенсію підвищили на 306 грн і тепер їм виплачують 10 700 грн. Ліквідаторам з третьою групою надбавка склала 229 грн та їх пенсія тепер 8025 грн.

Але наголошую, це стосується тільки чорнобильців першої категорії – тобто ліквідаторів та потерпілих від катастрофи, які змогли довести, що інвалідність отримали саме через аварію, також це хворі на променеву хворобу.

Виплати ж іншим постраждалим від катастрофи значно менші. Так, для чорнобильців 2,3 та 4 категорій мінімальні пенсії по інвалідності складають: 6000 для першої групи, 4300 – другої групи та 3700 – третьої.

Всім іншим же пенсію призначають і індексують на загальних підставах, щоправда ліквідаторам та людям, яких відселили з зони відчуження можуть суттєво зменшити страховий стаж, необхідний для виходу на пенсію. Розмір мінусованих років залежить від того скільки часу і в який період часу людина пробула в чорнобильській зоні.

Примара нової катастрофи

Прихід російських окупантів в Україну тримає весь світ в напрузі не тільки через варварську війну, але й через ризик нової ядерної катастрофи. Я з жахом пригадую, як росіяни рили окопи у Рудому лісі (ну хоч це їм «аукнеться») біля Чорнобильської станції, як гатили з танків по Запорізькій АЕС, коли люди живим ланцюгом перекривали їм дорогу до станції, як ракета проходила заледве не зачепивши Південно-Українську АЕС. Коли вони відходили з чорнобильської зони, то було дуже лячно, аби вони не лишили там «подаруночків», які можуть спричинити нову катастрофу. І зараз не скажу, що можна уже розслабитись.

Скільки разів ситуація на Запорізькій АЕС могла вийти з-під контролю важко й полічити. А це, підкреслюю, найбільша атомна станція в Європі і масштаби аварії на ній можуть перевищити 10 Чорнобилів. Окупанти, намагаючись шантажувати світ, граються з вогнем. Один промах їхнього льотчика чи артилериста, одне недотримання техніки безпеки на станції може завершитись немислимою трагедією. 

Відключення працюючих енергоблоків – непростий технологічний процес і в звичний час, а коли це робиться через те, що станцію знеструмили обстрілами – це просто неприпустимо. В яких умовах нашим енергетикам вдається не допустити нової трагедії важко й уявити.

І сьогодні в річницю наймасштабнішою техногенної катастрофи варто нагадати, що увага до безпеки ядерних об’єктів повинна бути на найвищому рівні. Світ повинен зробити все, аби не допустити нового Чорнобиля. Задіяти усі інструменти, щоб окупанти розуміли, що жоден «випадковий» снаряд чи ракета не повинні зачепити ядерного об’єкта. Інакше розплачуватись доведеться всім – і Чорнобиль показав, яка це дорога ціна.