Парламентська криза може мати загрозливі наслідки для всієї України

Нещодавно Давид Арахамія заявив, що 17 народних депутатів від «Слуги народу» хочуть скласти депутатські повноваження. І це лише в одній правлячій партії. А є ще аналогічні заяви в інших фракціях.

Якщо така ситуація у Верховній Раді, то страшно уявити собі стан справ у місцевих радах, які у значній мірі також сформовані «Слугою народу». Де-факто вимушений констатувати, що в Україні назріває загроза кризи представницької влади. У виконавчій владі ситуація не краща. Хто зіштовхувався з роботою виконавчої влади, мають уявлення не лише по моральні, але й професійні якості посадовців.

Щодо оновлення парламенту, якщо більшість партій напередодні виборів підійшли відповідально до підготовки списків кандидатів у депутати, то в «Слузі народу» у хвості списку – люди, які можуть бути професійно непридатними для роботи у парламенті. Тобто, ми уявляємо собі, які люди, з якими професійними якостями, можуть потрапити у ВРУ. Позаяк парламент здебільшого продовжує працювати у режимі «шаленого принтера» та на тлі тиску на бізнес і свободу слова, на мою думку, предметом уваги експертного середовища має стати контроль за якістю не лише парламентської роботи і законодавчих актів, але й парламентського складу.

Отже, що означає бажання багатьох депутатів покинути парламент? За моїми оціночними судженнями, це є прямою загрозою українському парламентаризму. Парламент як інституція може втратити легітимність. Іншими словами, в умовах переходу війни у хронічну фазу Україна може опинитися перед загрозою системної владно-політичної кризи. А від політичної до економічної і соціальної криз – зовсім невелика дистанція.