Для України було б краще, щоби відставка Залужного мала військовий, а не політичний підтекст

Перипетії щодо можливої відставки Валерія Залужного почалися восени минулого року, коли в The Economist була опублікована стаття Головнокомандувача, після чого почалися викривлення прописаних у ній тез. Статтю Залужного почали трактувати так, що ситуація на фронті нібито зайшла у глухий кут, хоча він пише про необхідність розробляти нові військові технології. Відтоді ми бачимо, як по наростаючій з’являється інформація про ймовірне звільнення Головнокомандувача ЗСУ.

Зараз в інформаційному просторі ми спостерігаємо, що тема можливої відставки Залужного здебільшого обговорюється у політичному контексті. Багато розмов про рейтинги, протистояння між військовим і політичним керівництвом, підготовку до виборів і тому подібне. Натомість військовий контекст – результати на фронті у 2023 році та плани на 2024 рік – відійшов на другий план.

Такі акценти навколо теми потенційної відставки Головнокомандувача ЗСУ є проблемою для українського політичного керівництва. Офіс президента не встигає зробити фронтиром військову компоненту. Крім медіа, політичну складову цієї теми посилюють опозиційні політики. Ми бачимо, як пул експертів і медійників Петра Порошенка зробив із Залужного ледь не Бога.

І Залужний, і Зеленський опинилися у капкані. Найгірше, що ми зараз знаходимося у Вікні Овертона, бо вже і світ, і українське суспільство обговорюють можливу відставку Головнокомандувача ЗСУ та готуються до неї.

Зараз ключове – це питання аргументації, чому, власне, ця відставка має відбутися. Якщо влада зможе змінити дискурс та показати, що причина відставки Залужного лежить виключно у військовій площині, то Україна вийде з цієї ситуації з меншими репутаційними втратами. Якщо ж попереду буде політична складова, тоді виникнуть проблеми.