НАБУ та САП беруть під контроль українських політиків

Український політикум був приречений на нинішню ситуацію, де на нього впливають антикорупційні органи, з самого початку існування українського парламентаризму. Проблема не виникла сьогодні й навіть не вчора. Вона формувалася роками. НАБУ і САП з’явилися значно пізніше, ніж закладалися основи тієї моделі політичної системи, в якій ми живемо зараз. І нині ця модель просто дійшла до свого логічного завершення.

Ключова проблема полягає в тому, що в Україні фактично немає політичних партій як носіїв ідеологій. У нас немає повноцінних центристів, немає соціал-демократів, немає консерваторів у класичному розумінні. Натомість існують політичні сили, жорстко прив’язані до конкретних персоналій. Їхня політична позиція формується не на основі ідеології, а з огляду на фінансову доцільність і доступ до владних повноважень.

Коли відсутня ідеологічна основа, її неминуче підміняють фінансово-економічні стимули. Будь-який персональний політичний проєкт, що ґрунтується на грошах, рано чи пізно буде під жорстким контролем НАБУ і САП. Тому що немає іншого стимулу, окрім грошей, коли немає ідеології.

Сьогодні український парламент фактично складається з персональних політичних проєктів. «Слуга народу» — це персональний проєкт Зеленського. «Європейська солідарність» — персональний проєкт Порошенка. “Батьківщина” — персональний проєкт Тимошенко. Навіть формально неприєднані депутати або колишні представники ОПЗЖ визначають свою політичну поведінку не ідеологією, а ризиками кримінального переслідування за попередню діяльність.

У цій системі ідеологія відсутня як така. Рішення ухвалюються не з міркувань цінностей, а з міркувань вигоди й безпеки. Саме тому український парламентаризм був приречений ще на етапі формування, коли замість партійних осередків і ідеологічних структур створювалися персональні політичні проєкти.

Відсутність дієздатності парламенту є прямим наслідком цих глибинних причин. Чи можлива зміна цієї ситуації найближчим часом — велике питання. Я не бачу передумов для того, щоб до наступних парламентських виборів в Україні сформувалися сильні політичні сили, побудовані на чіткій ідеології та здатні гідно представляти її в парламенті.

Персональні політичні проєкти залишатимуться домінуючою формою української політики. Це «родиме п’ятно» українського парламентаризму, яке, на жаль, не зникає. І вплив антикорупційних органів на політичний процес у такій системі лише зростатиме.