«Зливи» таємної інформації – наслідок культури стукачів?

Виходить, що жодна спецслужба світу не застрахована від витоків таємної інформації. І вкрай резонансний випадок із 21-річним американським військовим Джеком Тейшейрою – найяскравіше тому підтвердження.

Відомо, що президент Байден доручив посилити захист секретних даних США. Але, як мінімізувати подібні ситуації у майбутньому? Чи реально взагалі досягти того, щоб люди клітинами тіла відчували відповідальність за аналогічні дії, не прагнучи ані комерціалізувати особливості свого спеціального статусу, ані банально хайпанути на тому, що у них є допуск до чогось і він набагато крутіший, ніж у інших?

Впевнений, що тут потрібно менше фокусуватися на терміні кримінальної відповідальності – 15 років, 20 років, 25 років… Треба думати про те, як змінювати культуру поведінки. У нас, на мою думку, має місце деградація культури поведінки – ось що потрібно мати на увазі. Так само в нас відбувається і розпад моральної платформи: все усім підходить, усі задоволені, усіх все влаштовує. З одного боку, я – за те, щоб люди не були під тягарем контролю їхньої соціальної поведінки. Кожен має право робити те, що хоче, якщо це не протизаконно. Але, можна все це робити й не потрапляти під те, що нівелює цінності, зводячи нанівець культуру та мораль.

Проблема у тому, що в нас не надто звертають увагу на терміни відповідальності. І ті, хто роблять подібні, як от цей військовий хлопець, речі, не прораховують наслідки. Це ж була не якась бізнес-угода і цей хлопець – не наркоман же якийсь. То була якась незрозуміла його воля. Це – безцільність у житті, де немає напряму. У США багато бюрократії, багато інформації, багато різних організацій. Саме тому у нас і виникають такі проблеми.

Як їх найкраще вирішувати? На мою думку, найбільш практичний варіант у такій ситуації – створювати думки, поняття, залучати тих, хто впливає на суспільну свідомість. Публічні люди, зірки соціальних мереж, люди популярні можуть прищеплювати нашому суспільству культуру, що це неправильна поведінка «зливати» таємну інформацію на публіку. Можна спиратися на патріотизм, наводити докази, що це злочинно та наражає на небезпеку життя інших людей. Можна наголошувати на тому, що такі дії – не модні, неправильні, ненормальні та небезпечні. І так мають робити не сім’ї і не церкви, а саме люди, які є знаними фігурами для переважної більшості громадян: зірки, популярні блогери з мільйонами підписників тощо.

Вони, наскільки я знаю, готові це робити. Тому що їхні дії піддаватимуться логіці. У них достатньо патріотизму та соціальної відповідальності. Ось до них і варто звертатися нашим політикам, конгресменам та сенаторам. Можна їх просити прийти на якусь прес-конференцію чи форум, щоб увімкнути їх у це важливе питання. Таких людей можна запросити, щоб вони виступили у Конгресі та висловили свою думку.

Вважаю, що такий рух, спрямований на конструктивні цілі, дав би свої плоди. Адже тут немає жодної маніпуляції. Впевнений, що вплив буде набагато сильнішим, аніж відповідальність у 15 або 20 років ув’язнення. Бо інші згодом можуть же зробити те саме…

Люди, які роблять так, як цей військовий, не мають глибокого усвідомлення мети – навіщо саме так чинити. Немає тут ідеологічних підстав. Часто вони це роблять тому, що їм просто нудно, вони не можуть себе зрозуміти і таке інше. Якісь неадеквати, одним словом.

Цей хлопець вляпався в історію. Він, мабуть, вважав, що таку його поведінку хтось може заохочувати, що він знайде пояснення своїм діям і щось скаже вагоме у своє виправдання, мовляв, він – проти війни і ось у такий спосіб збирався її зупинити… Хто знає, які можуть бути в його хворій голові виправдання.

У нас нерідко подібне заохочується в певних питаннях, тому такі вискочки і з’являються. Ось такими «сплесками» вони себе іноді і показують. У нас часто заохочують донощиків. А донощики – це, по суті, ті ж, хто зливає секретну інформацію. Донощики теж розуміють, що особисті дані зливати не красиво, але вони це роблять. Якщо донощик знає, що його сусід, наприклад, не сплатив податки, він біжить одразу до податкових служб. Там йому кажуть, мовляв, він – великий молодець і обов’язково отримає свій відсоток… Це – соромно, особливо тоді, коли робиш таке за гроші або ж через якусь помсту. Але, у нас це часто вважається мало не почесною поведінкою.

Ось тому, думаю, усі ці «зливи» – частина захворювання, наслідок культури донощиків та стукачів, коли такі речі не засуджуються, а навпаки часто заохочуються. А це вже – ознаки хворого суспільства.