Захід не готовий до рішучих дій проти росії

Восени 2023 року мною була озвучена теза, що готовність Заходу перемагати росію у значній мірі буде залежати від того, чи отримає Україна політичне запрошення до НАТО під час цьогорічного Вашингтонського саміту. Таке запрошення свідчило б про те, що Захід збирається подолати рф, має стратегічний план розвитку відносин з Україною та визначив її місце і роль у новій архітектурі безпеки.

Однак Мюнхенська безпекова конференція та заява Держдепу США, що цього року Україна не стане членом НАТО, свідчать про те, що Захід не готовий вдаватися до рішучих дій щодо росії. Натомість європейські країни підписують з нами фіктивні гарантії безпеки, які більше схожі на Будапештський меморандум 2.0, ніж на справжній безпековий договір.

Все це є передвісником не дуже гарних перспектив для України. Замість остаточної перемоги над рф, Захід робить з України озброєний буфер між Європою і росією. А це означає, що війна надовго.

Щодо перспектив вступу України до ЄС і НАТО, то далеко не факт, що ми опинимося і там, і там. Європа дала нам можливість приєднатися до її політичного об’єднання. А тому припускаю, що тривалий час Україна буде йти до ЄС і в довгостроковій перспективі все ж таки потрапить до складу союзу.

З НАТО перспективи гірші. Вступ України до Альянсу неприпустимий для росії. Для неї це одна з причин початку повномасштабної війни. Зважаючи на нерішучість Заходу, навряд чи він відважиться запросити Україну до Альянсу.

До того ж, не виключаю, що геополітична архітектура безпеки може скластися так, що НАТО взагалі буде переформатоване у Західноєвропейський союз, як колись хотіли європейці. Якщо після президентських виборів і перемоги Дональда Трампа США будуть впроваджувати ізоляціоністську політику, в Європі може виникнути зовсім інша безпекова структура. Наприклад, на базі відродженого Веймарського трикутника. За таких умов Україна зможе відігравати одну з ключових ролей у новій європейській безпековій системі. Однак в перехідний період нам потрібно вистояти у війні з рф.