Війна радикально прискорила європейську і євроатлантичну інтеграцію України

Напавши на Україну, росія  продемонструвала крихкість і скороминущість поточного світового порядку. Україна опинилася на передньому краї захисту цивілізаційних цінностей.

Світ збагнув цю роль України, хоча й не одразу.  І поволі почав допомагати.

Обсяги та інтенсивність допомоги зростають у прямо пропорційній залежності від здатності України опиратися та громити ворога.

Самопливом ЗСУ переходять на стандарти НАТО, а ці стандарти міняються з урахуванням бойового досвіду ЗСУ. Така от двостороння дифузія.

Виникають численні особисті позитивні контакти між військовими. Наші воїни опановують навички роботи зі зброєю і спорядженням армій НАТО. Заразом і англійську мову.

Маємо, таким чином, випереджаючу практичну  інтеграцію, хоча політики і політикани на кшталт угорського прем’єра ще намагаються встромляти їй палиці у колеса.

Шість мільйонів біженців з України у ЄС прискореними темпами вливаються в європейські суспільства. Люди продуктивного віку фактично зайняли свою нішу на ринку праці. Школярі, студенти і навіть дошкільнята часом не без проблем, але інтегруються в учнівські колективи, отримуючи перспективи працевлаштування.

Для України ці люди в своїй величезній частині можуть виявитися втраченими назавжди.

Українським роботодавцям після перемоги доведеться створювати конкурентні умови праці і забезпечувати відповідний рівень платні, щоб утримати, а в ідеалі – частково повернути робочу силу для своїх виробництв. От вам і природне впровадження європейських соціальних стандартів.

Повоєнна Україна породить небачені раніше соціально-політичні практики, які запозичуватимуться іншими країнами. У такому розумінні вона може стати світовим лідером, бажаним партнером центрів сили як це сталося в ході цієї війни.