Усередині Ірану йде жорстка боротьба за владу

Операція США проти Ірану йде за планом, цілі знищуються. Але медійно Сполучені Штати цю історію програють — і у себе в країні, і в Європі. Тим часом тривають ліквідації старших офіцерів і генералів корпусу. Якщо така динаміка збережеться, то вже найближчим часом Іран фактично може залишитися без військово-промислового комплексу.

При цьому я переконаний, що певні перемовини між США та Іраном таки тривають, але опосередковано. Проблема в тому, що ці перемовини навряд чи дадуть результат. І причина тут одна, але головна: в Ірані зараз незрозуміло, хто насправді ухвалює рішення.

Немає єдиного центру. Корпус розділений. А сам корпус — це дуже специфічна структура, де переплелися економічний блок, військовий, розвідувальний, спецслужби, Басідж і ще окремі криміналізовані середовища. У всіх них різні інтереси і погляди на можливість домовленостей із США.

І поки всередині Ірану не з’явиться нова точка опори, поки вони самі не визначать, хто в них головний і хто ухвалює рішення, ця ситуація триватиме. Штати й далі будуть підвищувати ставки — чи через погрози, чи через точкові удари, чи навіть через обмежене застосування сухопутного компонента. Але повномасштабна наземна операція на кшталт Іраку тут малоймовірна.

Тому питання Ормузької протоки напряму залежить від внутрішньоіранського розкладу сил. Її можуть розблокувати, але будь-яка домовленість буде вразливою. Бо ті, хто не згоден на компроміс, у будь-який момент можуть зірвати угоду. Достатньо одного підрозділу, однієї вантажівки, двох шахедів — і все починається спочатку.

В Ірані картинка дуже жорсткого контролю зберігається. Назовні це виглядає як повний контроль. Але всередині правлячої групи йде жорстке протистояння. І це помітно навіть по тому, як одні й ті самі події по-різному коментують урядові медіа і медіа, пов’язані з корпусом.

Треба розуміти і ще одну річ: корпус не контролює все. Він має частку в нафтовидобутку, але не весь його обсяг. Є Національна іранська нафтова компанія, є окремі структури аятол, є інші групи впливу. Усередині системи багато центрів інтересів. Тому сама ідея, що десь локально можна буде домовлятися, наприклад, в Ахвазі, де зосереджений основний видобуток, не виглядає фантастичною. Це теж один із можливих сценаріїв.

Американців, схоже, влаштовують усі базові сценарії. Їх може влаштувати і збереження режиму через домовленість, і його ізоляція з подальшим банкрутством, і навіть хаос. Є групи навколо Трампа, які вважають, що затягування цієї війни вигідне саме тому, що тоді повалення режиму може настати швидше, ніж у випадку швидкого компромісу.