Трамп зробить не один крок назад

Непрості дискусії між адміністрацією Дональда Трампа та Європою і Україною не варто однозначно сприймати, як спробу США повністю розірвати відносини з багаторічними партнерами. На мою думку, все, що ми зараз спостерігаємо, – це підвищення ставок з боку Штатів, щоби потім зробити крок назад, який буде сприйматися всіма як успішна домовленість. Варто пам’ятати, що можливість просувати свою волю – це завжди поєднання тиску і позитивної мотивації.

Що ми зараз спостерігаємо? США, погрожуючи і залякуючи, наразі не пропонують нікому ніяких «плюшок». Штати погрожують забрати війська з Європи та запровадити проти неї тарифи. США хочуть залишити Європу сам на сам з росією. При цьому американці не запрошують європейців за стіл переговорів з росіянами. Аналогічна ситуація з Україною. Штати погрожують зупинити допомогу, а натомість Київ має чомусь схвалити все те, що йому нав’яжуть.

У міжнародних відносинах так не працює. Коли від тебе щось вимагають – тобі взамін щось пропонують. Тож мій висновок: або це небачений раніше різновид нахабства, або Штати заготували поступки, про які ми довідаємося під час майбутніх етапів переговорів.

США, ймовірно, озвучують зараз багато неприйнятних пропозицій, щоби потім Дональд Трамп заявив: «У мене є прекрасна угода про мир. Україну не беремо в НАТО, а росія залишає за собою окуповані території». На тлі сьогоднішніх заяв озвучені Трампом умови миру будуть сприйматися не як страшна поразка і капітуляція, а як прийнятний і раціональний компроміс. З моєї точки зору, нагнітання ситуації варто розглядати як елемент стратегії Білого дому, щоб продати свої напрацювання, які, можливо, вже узгоджені з рф, як щось вигідне для всіх.   

До слова, мирні угоди, які нав’язує адміністрація Трампа, не мають принципових відмінностей з тим, що пропонувала адміністрація Байдена. Ключова відмінність у тому, що Трамп відкрито нав’язує свої вимоги, тоді як Байден тягнув час, щоби знекровлені українці самі запропонували умови миру, прийнятні для США.