Той, що ковзає по поверхні істини…

На першому місці – суто економічні інтереси і лише вони. Китай не одне десятиліття демонструє світу саме таку логіку своїх дій та рішень.

Наприклад, квітневе голосування за резолюцію ГА ООН, де Китай проголосував «за». Але, Росію він не зрадив, як багато хто це сприйняв. Резолюція не була «за визнання РФ агресором», хоча у тексті документа й фігурувало формулювання «агресія Росії». З РФ Китай сваритись не поспішає. І, мабуть, не буде. Вже надто багато економічних зав’язків. Пекін, мабуть, просто спостерігає за тим, що відбувається, і робить висновки (вигоди) для себе, уникаючи радикальних заяв та не бажаючи прямо називати Росію тим, ким вона є. З іншого боку, подібне голосування «за» з боку Китаю було вперше, що теж є досить показовим моментом.

Реакція Китаю на дрон над Кремлем. Пекін закликав утриматися від «загострення ситуації». Таке собі «миротворче формулювання» про непотрібність ескалації з обох боків. Проте, з іншого боку, війна – це війна, агресор – це агресор, і перш аніж труп ворога пропливе річкою перед очима того, хто сидить на березі, у бік цього ворога ще далеко не раз може прилетіти запущений ним же бумеранг… Китай, ймовірно, і це чудово розуміє.

Сваритися Китай не збирається і зі США. Тут він має не менше економічних зв’язків. В той же час, конкуренція між першою та другою економіками світу нікуди не подінеться. Але, конкурувати – не означає відверто конфронтувати. І Китай, очевидно, тут також включає логіку, яка лише підтверджує тезу, що відверте протистояння зі США ще нікому не принесло користі. До того ж, у МЗС Китаю цього понеділка офіційно заявили, що стабілізація відносин зі США є для них ключовим пріоритетом. Ось так.

Думаю, що з боку Китаю може бути певний тиск на Росію. З точки зору практичності. Тому що коли лунають такі суттєві звинувачення та тиск на Росію з боку більшості країн світу, це почне серйозно заважати економічним інтересам таких країн, як Китай. Такі країни хочуть скористатися ситуацією, продовжувати купувати ресурси, продавати послуги. А так це може почати зачіпати рух грошей, створить тиск на той же Китай, на ту саму Індію. Тому, я думаю, що вони можуть якось включатися, не у рамках чіткого визначення зла чи фіксації війни, а у рамках створення великих економічних проблем для Росії.

Не думаю, що подібні країни тема війни якось гуртуватиме. Багато хто наголошує, що у них немає справжньої ідеологічної реакції, а є практичність, і, я б так сказав, економічна зухвалість. Так, є якісь історії між Індією, Китаєм та СРСР (або, як у даному випадку, із РФ). Але, здебільшого це – економіка. Такі країни мають трохи інше сприйняття прав людини. Їхня чутливість до порушень цих прав нижча, їх не настільки шокує війна, як вона шокує Захід.

Тому, на мою думку, буде тиск від цих країн на Росію. Але, він буде суто з економічної точки зору, щоб не втратити свої переваги.

Китай сьогодні дуже важливий для Росії. Він може відігравати ключову роль. Питання лише у тому: чи захоче він та як це виглядатиме? Бо такі країни дуже, так би мовити, двопозиційні: сьогодні вони можуть робити одне, а завтра – інше. Щоб не зачинити або навпаки відкрити нові двері, вони не рватимуть відносин із РФ. Але, якимось шляхом вони здатні переконати РФ, щоб була з її боку деескалація.

Туреччина, Індія та арабський світ можуть також відігравати важливу роль. В них залишилися відносини із Росією, але вони поки що не сприймаються росіянами як «Захід», як «ворог». І вони теж не дуже зацікавлені втрачати на тому ж таки туризмі тощо.

Потрібно розширювати західну коаліцію, щоб зупинити цю війну. Інакше все може тривати довго. У РФ – своя реальність, заснована на пропаганді, особливостях менталітету їхнього суспільства, їхньому сприйнятті реалій. Я нещодавно дивився відеоролик, як один український блогер спілкувався із двома російськими дівчатками-підлітками. Мене просто шокувала та холоднокровність, з якою ці дівчатка говорили про те, що відбувається в Україні. Це вкрай насторожує. У цьому всьому є щось страшне та дуже не комфортне для цивілізованого світу («не комфортне» – це я надто м’яко висловився).

Щодо позиції США. Тут не можу не наголосити ще раз, що позиція не змінилася: США продовжують підтримувати Україну у боротьбі зі злом. Я лише можу повторити те, що говорив ще у січні цього року. Я казав тоді, що Україна Америкою підтримуватиметься у будь-якому випадку, за будь-яких варіантів розвитку подій. Для США підтримка України – світоглядна місія. Ми не можемо допустити, щоб спочатку виділяти більше 100 мільярдів доларів на допомогу Україні, а потім піти з «розбитим обличчям» у той час, як брутальна, звіряча та тупа РФ досягне якогось контролю чи якоїсь своєї перемоги.

Ще зовсім недавно ЗМІ багато писали про нібито «відмову» Спікера Палати представників США Кевіна Маккарті приїхати до України. Я тоді казав, що «відмови» не було, а була заява про те, що Спікер проти «відкритих чеків», що він чудово все розуміє і тому йому не обов’язково особисто їхати до Києва ще раз переконатися у тому, що він і так добре знає. Одразу після обрання Кевіна Маккарті Спікером я говорив, що не думаю, що він уповільнить якісь дії у бік допомоги України. Так і вийшло. І цьому є конкретний приклад.

Багато хто бачив недавню прес-конференцію Кевіна Маккарті в Ізраїлі після його виступу перед Кнесетом. Особливо, я думаю, переконався, що означає «видавати бажане за дійсне» один із російських журналістів. Він, напевно, згадав перипетії під час обрання Кевіна Маккарті Спікером Палати представників й поставив своє запитання. (До речі, запитання було просто жахливою англійською мовою. Кевін, як мені здалося, насилу взагалі зрозумів цю «мову» і, як я побачив по його обличчю, був вкрай обурений такою постановкою питання взагалі). Запитання було, мовляв, «Пан Маккарті не підтримував надання Сполученими Штатами військової та фінансової допомоги Україні» і, мовляв, «Чи не може так статися, що у майбутньому допомога Україні від США стане значно меншою»?

Наш Спікер відповів більш, аніж зрозуміло. Тут хочу його процитувати: «Я голосував за допомогу Україні. Я підтримую допомогу Україні. Я не підтримую того, що ваша країна (РФ – ред.) зробила з Україною. Моя позиція – ви маєте вивести свої війська! Я не думаю, що те, що відбувається, є правильно. І ми продовжуватимемо підтримувати Україну тому, що весь світ бачить все, що відбувається».

This is it!