Очима США: як саме виглядає Путін після заколоту Прігожина?

Минуло майже два тижні з моменту бунту прігожинських вагнерівців, котрий не відбувся. У РФ сам Прігожин втрачає усе, що кував роками «непосильної праці»: його жорстко плющать на федеральних російських телеканалах, він розпустив власний медіа-холдинг «Патріот», МО РФ розірвало з його групою компаній «Конкорд» багаторічний контракт на забезпечення росармії продовольством тощо. Одним словом, влетів він круто. Повний розгром. І це, очевидно, ще далеко не кінець.

В США тема прігожинського маршу на Москву анітрохи не втрачає актуальності. Радше, вона набуває ще більшої популярності з погляду детального аналізу. Десятки розмовних шоу на ТБ, статті в популярних американських виданнях, безліч коментарів для ЗМІ від американських політиків, громадських діячів та аналітиків. Лише є момент: про Прігожина вже мало хто говорить, як про Прігожина, як такого, й про його вагнерівців, як таких. Ситуація в США розглядається винятково у контексті сформованих нині ролі, статусу, впливовості та іміджу безпосередньо Путіна.

Саме Путіна. І саме під такою призмою в США намагаються зрозуміти, а ким же став Путін у новій конфігурації, що склалася для РФ? Тож, в нас вже не говорять про те, що буде з «Вагнером» у контексті Прігожина. В США дуже уважно аналізують те, який ефект це повстання викликало у Росії зараз і, головне, який відбиток воно матиме в майбутньому на конфлікт РФ, через Україну, із рештою цивілізованого та вільного світу.

В США є думка, що ця ситуація яскраво показала слабкість Путіна. Що він пішов на компроміс. Що, можливо, на нього хтось має якісь компромати і таке інше. І якщо буде повторна аналогічна ситуація, то не факт, що влада Путіна у РФ взагалі встоїть. Тож, в нас такий має місце підхід. Сам Прігожин став менш цікавим, про нього вже набагато менше говорять, як про нього. В США широко аналізують, чому Путін не зробив те, що він говорив і чим погрожував? Чому так легко угрупованню «Вагнера» ​​вдалося захопити ключові об’єкти у деяких російських містах? Багато є різних теорій та коментарів. Але, усі сходяться в одному – імідж російського президента став набагато слабшим для Заходу і для інших цивілізованих країн.

З того, що я особисто чув. В нас вважають, що Путін дав можливість домінувати в Росії спецслужбам. І якщо буде другий сеанс бунту, то це буде набагато небезпечнішим для Путіна, його імідж може остаточно впасти набагато швидше й нижче, аніж це усім раніше здавалося.

Я думаю, що може бути другий подібний марш або бунт. Однозначно може бути. Є конфлікти всередині РФ, вони не вчора виникли, довго розпалювались і це неможливо заперечувати. Ті сили та люди, які в РФ ухвалюють рішення та пішли на таку міжнародну політику, на яку пішла Росія, готові йти й на інші кроки – непродумані, ризикові, силові. Тому ситуація із «Вагнером» показує, що так само може згодом відколотися якась, наприклад, частина російської армії. Може відколотись якась частина інших силових органів. Може якось чеченці перебудуються або якісь інші структури почнуть грати свою власну гру. Тоді наступного заколоту точно не уникнути.

Згадаймо, наприклад, той самий Ірак, Туніс, Єгипет, інші країни. Диктатори, які десятиліттями здавалися світу неймовірно владними й дуже могутніми, як тільки відчували сильну напругу в їхній країні, то в них все розвалювалося і вони тікали. Я не виключаю, що щось аналогічне може бути й в Росії. Можливо, це не призведе до повного розвалу РФ, як такої, але призведе до крайньої нестабільності, коли режим кульгатиме й ламатиметься.

Навіть якщо в РФ буде інше прізвище в президента, то менталітет залишиться таким самим, як і в Путіна. Навіть якщо Путіна й замінили би, то, не думаю, що це буде якимсь суттєвим виправленням ситуації в цій країні. Воно, можливо, якимсь й буде, але, точно не кардинальним, а, швидше за все, якимсь маргінальним. Радикальних змін в Росії я не бачу. Тому, сама суть, гадаю, тут не у Путіні, як такому, а у колективному менталітеті РФ.

Мене неодноразово запитували українські журналісти про те, який висновок із ситуації з вагнерівцями варто було би зробити США – світовому лідерові та найпотужнішому союзнику України у цій війні?

Скажу так: я думаю, що буде цікавим ходом запустити кампанію комунікації із чіткою та системною лінією, що єдине та правильне рішення для Росії – не просто зупинити війну і піти з території України, а змінити свою владу зсередини. Ось такого плану лінія може зіграти на те, що нестабільність в Росії лише зростатиме, вона буде ще масштабнішою, більше відчуватиметься на різних рівнях і таке інше. Це й буде справжня контрпропаганда, яка розіб’є усе, що говорили і говорять в РФ з екранів їхніх телевізорів їхні пропагандисти.

Тези, які озвучив Прігожин про те, що жодної загрози Росії з боку України та НАТО не було, що метою російського вторгнення було елементарне збагачення та чергова зірочка «героя» для окремих генералів РФ – ось на що треба робити основний акцент.

Незважаючи на усе варварство та «історію» Прігожина, він, по суті, поки що єдиний, хто сказав реальну правду про причини агресії Росії в Україні. Мабуть, на щось розраховував, адже він не виглядає якимсь божевільним або самогубцем. Але, сказав він багато чого правдивого. Думаю, якщо США на цьому будуть наголошувати, радити й закликати, щоб РФ змінила всередині свої підходи до дій Путіна, тоді це могло би вирішити багато проблем. І, вважаю, що це був би правильний хід для США та Заходу загалом.

Росія має вихід: змінити свою зовнішню політику, свою владу. Думаю, що це важливий фактор, який може спричинити розширення та загострення нестабільності в РФ. Це, хотів би вірити, зможе мотивувати російську армію змінити свою стратегію дій та забратися із України.