НАТО має перетворитися на складнішу структуру

Зараз в експертних колах можна почути думку, що НАТО вмерло, але тут постає інше питання: а чи воно взагалі жило, чи це була та сама бутафорія? У перші десятиліття, напевно, жило. Але далі, очевидно, після атаки на вежі в Нью-Йорку, вже з того моменту можна було казати, що НАТО дедалі більше перетворюється на бутафорію, як і ОДКБ.

Коли ми говоримо, живе воно чи ні, перше — це бюджети. Далі — створення відповідних родів військ, лобіювання закупівель зброї, загальні підходи до війни. І саме тут НАТО відстало. Воно відстало у своїх підходах до сучасної війни. І сьогодні, навіть якщо згадати атаки дронами, ту ж Польщу, то, по великому рахунку, НАТО виглядає ганьбою. Так, вони можуть збити багато чого. Але це коштуватиме величезних грошей.

На цьому тлі вже формується інша логіка безпеки. Ідеться про те, за що я ратую, — про формування регіональних безпекових блоків. Коли ми говоримо про Британію, Туреччину, Балтійське море, то, на моє переконання, ми вже рухаємося саме в цьому напрямку. Можливо, це ще не настільки добре проглядається, але це природна відповідь на ті загрози, які становлять Китай, росія та інші держави, що є їхніми союзниками.

Тому що НАТО як цілісна, монолітна організація неефективна. Наші вороги чітко знають, як бити по ній. І вона не може дати належної відповіді. Відповідно, НАТО має перетворитися на складнішу структуру — із союзів, блоків, регіональних блоків, які можуть між собою трансформуватися і видозмінюватися залежно від конкретних загроз.

Бо, наприклад, брати участь балтійським країнам у забезпеченні безпеки в Чорному й Азовському морях, очевидно, не потрібно. Їхня участь там — хіба що переймати досвід. А от співпрацювати з нами й з норвежцями для забезпечення безпеки в Балтійському морі — це вже ключова історія.

Тому НАТО, очевидно, має умовно перетворитися не на один центр, а на складну багатоголову конструкцію. В іншому варіанті шансів на виживання в нього немає.

Із цього випливає і другий момент: у такій концепції не може бути однієї ключової держави на кшталт Сполучених Штатів Америки. США за десятиліття після Другої світової війни не раз демонстрували системність зрад щодо своїх партнерів і союзників — В’єтнам, Афганістан, пострадянський простір. Історій тут можна наводити багато. Навіть нещодавні скандали, пов’язані з торгами навколо безпеки балтійських країн, показують, у якій парадигмі працювали США.

Ця система досі спирається на США як на певного гаранта. Хоча ми вже чітко розуміємо: жодної абсолютної гарантії бути не може.

І коли ми говоримо про можливий напад росії на балтійські країни, треба розуміти: реальна спецоперація там не обов’язково означатиме спробу захопити всі держави. Мета може бути іншою — обнулити НАТО як міф і створити хаос.