МАКРОНізація Європи

Схоже, в ЄС стався серйозний скандал, що може похитнути єдність країн союзу. Причиною цьому стала “смілива” заява Еммануеля Макрона про те, що Європа має бути стратегічно автономною і незалежною від США. Така думка знайшла як прихильників, так і критиків. Але для України єдність ЄС є надважливою, адже з перших днів широкомасштабного вторгнення вони продовжують надавати потужну підтримку. Тож потрібно розуміти, чи дії Макрона матимуть наслідки в майбутньому. 

Такі різні Франції 

Доки президент Франції, Еммануель Макрон, випадково чи навмисне намагається розділити ЄС на дві частини — інший представник цієї країни, генерал французької армії та начальник Об’єднаного штабу Збройних сил Французької Республіки, Тьєрі Бюркар, приїхав вперше в Україну. В рамках візиту відбулася зустріч з Залужним, на якій представники держав обговорювали перспективу постачання снарядів, артсистем та літаків. 

Раніше вже неодноразово підіймалася тема передачі саме літаків. Тож неофіційна зустріч з Тьєрі Бюркаром може значною мірою вплинути на реалізацію цих планів. В цей час президент Франції, перебуваючи з офіційним візитом у Нідерландах та виступаючи в Гаазі перед парламентом, вкотре заявив про свою позицію. Він вважає, що ЄС потрібно зменшити вплив інших країн, особливо, США та Китаю, тобто вести політику більш усамітнено. 

Між Макроном та Китаєм пробігла «чорна кішка»?

Як відомо, напочатку квітня Еммануель Макрон та Урсула фон дер Ляйєн з діловим візитом відвідали Китай. Цікавим було те, що Сі Цзіньпін більше уваги приділяв французькому президенту. Після цього Макрон почав говорити дивні тези:

• Європейський Союз повинен мати стратегічну автономію;
• потрібно не залежати від США;
• тайванський конфлікт — це їхня справа, в яку ЄС не потрібно втручатися зовсім;
• Франція союзник, а не васал США.

Макрон зазначив, що він не може бути на боці США та прагне зайняти нейтральну позицію в питанні історичних суперечок між США та Китаєм щодо Тайваню. Такі думки знайшли відповідні «вуха», але й були ті, хто жорстоко засудили політика. Реакція Європи та Америки не була, м’яко кажучи, позитивною. Так само і ракція французів не змусила сеье чекати – вони кинулися захищати свого патрона. Ну і це очікувано.

Франція на боці Макрона

Після заяв президента французька дипломатія обрала одну риторику — Макрон мав на увазі залишатися надійним союзником Вашингтону, але не послідовником. В сучасних реаліях це звучить досить дивно, адже тоді Франція не має підтримувати Україну та надавати допомогу. Але ще в Пекіні Макрон діяв дуже хитро, засуджуючи дії Росії та вимагав припинення війні. При цьому, досить обережно наголосив, що конфлікт Китаю з Тайванем — то їх справа, в яку не варто втручатися. Тобто Франція підтримує одну війну, але засуджує іншу. Хоча й в цій думці є цікаві нюанси, як от візит Тьєрі Бюркара до Києва (див. вище).

Яку ж роль відіграє Тьєрі Бюркар?

На зустрічі з Залужним підіймалася тема літаків. Тому я особисто не виключаю ситуацію, в якій Франція стане першою країною НАТО, що оголосить про їх передачу Україні. Це може здатися фантастикою, але таке вже було раніше — колісні танки, наприклад. Буквально вчора Резніков хизувався цими машинами напередодні контрнаступу ЗСУ. Тож візит Тьєрі Бюркара цілком можна розцінювати, як стратегічний крок, що умовно відвертає світ від скандалу в Євросоюзі.

Що ділять Франція та Польща?

Втім у свої промовах Макрон також встиг звинуватити Польщу мало чи в не в зраді за те, що Дуда активно співпрацює у воєнній сфері з Південної Кореєю. Питання того, чому ці дві країни ворогують є дуже послідовним та чітко вибудуваним. Доки Макрон намагається налаштувати Європу проти США, премʼєр-міністр Польщі, Матеуш Моравецький, поїхав з робочим візитом до Штатів. Перед цим він красномовно зазначив, що потрібно не шукати стратегічної автономії, а навпаки, будувати партнерство. 

Насправді Польща має складні відносини з ЄС, тому саме для них підтримка США є надважливою. Особливо, в часи, коли ними ведеться шалена підтримка України в військовому напрямку. Хоча й не можна применшувати інші напрямки допомоги — Польща є справді потужним союзником, що ділиться майже всім з Україною. В цьому Вашингтон відіграє далеко неостанню роль, адже підтримує Польщу. Тому така дипломатія є цілком логічною.

Ви скажете, що це схоже на ревнощі? Думаю, що саме так і є. Як то і нпрості відносини Франції з Німеччино в питання європейського лідерства.

Як відреагували в США на заяву Макрона?

Про реакцію Вашингтону відомо не так багато, але з яскравих прикладів можна виділити сенатора-республіканця Марко Рубіо. Він зазначив, що має сумніви щодо доречності таких заяв в контексті позиції в цілому ЄС. Тобто Макрон не є голосом Європи, а висловлює власну думку чи грає за Пекін. На думку республіканця, Вашингтону необхідно визначитись, від чиєї особи французький лідер виступив проти втягування ЄС в конфлікт через Тайвань. Тобто зрозуміти, Макрон мав на увазі виключно Францію чи увесь Європейський Союз.. 

Трохи згодом від Вашингтона поступила й інша заява, в якій Джон Кірбі, радник президента Сполучених Штатів Америки з питань національної безпеки, запевнив, що між США та Францією цілком нормальні відносини:

«Французи активізуються в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вони проводять військово-морські операції просто зараз в Індо-Тихоокеанському регіоні, і все це в рамках наших спільних зусиль, спрямованих на те, щоб продовжувати відстоювати стабільність і безпеку, процвітання, вільний і відкритий Індо-Тихоокеанський регіон».

Після цієї заяви зʼявилася теорія, що скандал з Макроном — мильна бульбашка, яку роздули в ЄС. Хоча й за таких умов є високопоставлені дипломати, що вважають «піар Макрона» дурною славою для Європи. Тобто уникнути наслідків не вийде, як і ситуація може дуже вплинути на взаємовідносини США та України.

Втім, говорячи про активність французів в Індо-Тихоокеанському регіоні, Джон Кірбі може бути не дуже коректним. Річ у тому, що під час візиту Макрона до Пекіну була підписана Декларація про розвиток співпраці у військовій сфері між Китаєм та Францією. На цьому тлі відбувається «бійка» інтересів. Франція виступає ніби союзником Китаю та входить в НАТО, а США зовсім не вітає партнерство з китайцями. 

Аналогічна ситуація вже була раніше, але з Туреччиною. Країна теж є учасником НАТО та веде досить нетипову політику, особливо, в напрямку Близького Сходу. Можливо, Франція прагне поступово вийти на аналогічний формат зовнішньої політики, маючи серед партнерів саме Китай. Що, як на мене, буде дуже серйозною помилкою та матиме фатальні наслідки для усієї Західної Європи.

Як відреагували на заяву Макрона в інших державах Європи?

Наразі Україна дотримується певного нейтралітету, хоча й на рівні експертів, заступників та речників були обережні заяви. Офіційна влада ніяк не коментує події. Це є цілком логічно, адже країна перебуває в досить хиткому становищі, де підтримка інших вартує життів багатьох українців в буквальному сенсі.

Паралельно депутатка Литви Довіле Шакаліне звинуватила Макрона в «геополітичній сліпоті» і в тому, що «він діє проти інтересів НАТО та ЄС». Литва є сильним союзником України, як і Естонія чи Латвія. Країни Балтії мають дуже послідовну, радикальну позицію у питанні російсько-української війни та веденні зовнішньої політики. 

Чому Польща «підкидає дрова в вогонь» скандалу?

Повертаючись до скандалу Польщі та Франції, важливим моментом є звернення до парламенту Збігнєва Рау — Міністра закордонних справ Польщі. Він згадав Макрона та звернув увагу на його ж заяву ще у грудні 2022 році про те, що лише українці мають вирішувати долю війни проти їх незалежності. Але єдиний варіант — переговори, адже варіанту військовим шляхом немає. 

Але Збігнєв Рау ЧОМУСЬ!!! не став наголошувати на зміні його риторики вже у квітні 2023 року.

Макрон в Китаї заявив, що не на часі вести переговори, а погода сприяє військовому шляху вирішення конфлікту. Фактично продовжуючи слова свого патрона, заступник міністра закордонних справ Павел Яблонський наголосив на тому, що заява Макрона — ніщо інше, як неправильна оцінка дійсності, а саме війни росії проти України.

Цими діями Польща підтверджує, що займає сторону США, до якої також приєдналися політики Чехії та Німеччини. Вони розкритикували заяву президента Франції щодо позиції Тайваню та залежності ЄС від Штатів. Комунікація є, але лише в рамках надійного партнерства, що потрібно лише розвивати, а не блокувати. 

Макрон на сам!

Після скандальних заяв Макрона цікава позиція прозвучала з боку голови Європейської ради — Шарля Мішеля. Він зазначив, що лідери країн Європи все більше переходять на політику незалежності від США, тобто підтримують Еммануеля Макрона. Є причини вважати, що Європейська комісія на чолі з Урсулою фон дер Ляєн теж може розділяти таку риторику. Вона була в Пекіні разом з Макроном, але зберігає певний нейтралітет у висловлюванні власної позиції. Тож варіант автономії ЄС є більш очевидним, ніж здається на перший погляд.

Якщо ЄС відійде від США — що буде з Україною?

Направду тези Макрона щодо незалежності дуже співзвучні з російською пропагандою та буквально дублюють позицію Пекіну. Попри це, в ЄС говорять, що США не може бути єдиним лідером та продовжують потужно допомагати Україні. Скандал залишається трохи осторонь, коли мова йде про російсько-українську війну. Вже відомо про два мільярди євро, що підуть на оплату снарядів та ракет для ЗСУ. 

Якщо зі снарядами все зрозуміло та Україна ніби не робила офіційного запиту — ракети можуть стати причиною нового скандалу, де саме Франція буде наполягати на їх передачі. Вже зараз зрозуміло, що це є політичні ігри, які не мають вплинути на підтримку українців. За даними видання Bloomberg лідер Франції звернувся до Китаю зі своїм баченням плану, що може змусити Україну та росію сісти за стіл переговорів. За умови, якщо все піде добре (ймовірно мова йде про контрнаступ) — це може статися вже цього літа.

Макрон грає небезпечну роль, але це його манера ведення справ — він завжди діяв скандально. Варто згадати лише події 2019 року, коли Путін приїздив до Франції. В той час французький лідер дуже імпонував росії, називаючи її європейською країною. Тоді в Україні вже йшла війна з 2014 року, а Макрон в ЄС каже, що вірить у їх союз та вважає Європою землі від Лісабона до Владивостока. 

Наразі в його поглядах нічого не змінилося — він просто почав діяти більш агресивно в моментах, де фігурує США. Хоча й тут скоріш за все буде знайдено компроміс між Джо Байденом та Макроном, адже нікому невигідно сваритися з таким потужним союзником. Зараз у французького лідера вистачає власних проблем всередині країни, адже в Парижі проходять численні акції протесту проти пенсійної реформи, а саме, близько мільйон французів проти збільшення пенсійного віку з 62 до 64 років. Тож найближчим часом фокус може бути змінено.

На момент завершення цього матеріалу Макрон підписав закон про пенсійну реформу у Франції, який передбачає підвищення пенсійного віку. На тлі цього акції протесту в Парижі та інших містах лише посилилися, втім Макрон залишається непохитним.