Китайський гамбіт

Останні події в політичній галузі, а саме приїзд Сі Цзіньпіна до Москви, знову сколихнули соціум та стали причиною появи нових тем для обговорень. Про що говорили Сі Цзіньпін та Путін? Чи можна зустріч лідерів двох країн розцінювати, як партнерство? Чи буде Китай допомагати Росії? А головне, чи доцільною тепер є зустріч Зеленського з Сі Цзіньпіном аби обговорити так званий «китайський мирний план», запропонований останнім напередодні річниці широкомасштабного вторгнення? Не все так просто, як може здаватися.

Чи буде Китай союзником Росії?

Говорити про допомогу Китаю у вирішенні проблем росії не є доречним, адже у цьому партнерстві ключовим фактором залишається те, що можуть запропонувати росіяни. Китай — та країна, яка в пріоритет буде ставити лише свої інтереси. Зараз псевдопартнери росіян перебувають у вигідному для себе становищі, де враховують:

1. економічну експансію росії — після виходу з ринку багатьох компаній, китайці можуть стати єдиними монополістами.
2. військові потужності росії — війна росіян проти України дає можливість розвивати власну військову галузь, адже вона є аналогічною.

Враховуючи лише ці два фактори, можна зрозуміти, що Китай не прагне ставати на сторону росії без гарантії отримання користі для себе. Сі Цзіньпін взяв на себе ініціативу бути так званим «рефері» у майбутніх перемовинах Путіна та Зеленського. Але не потрібно недооцінювати Китай, як можливого ситуативного партнера. Вони справді мають суттєвий вплив на економічну політику росії. До того ж не лише зовнішню, адже можуть маніпулювати зменшенням або збільшенням об`ємів закупівлі-продажу стратегічно важливих ресурсів для обох сторін: товарів для розвитку військо-промислового комплексу, вугілля, газу та нафти.

Чи залишається газ інструментом маніпуляції? 

Щодо газу події розвиваються дуже цікаво. Подейкують, що Сі Цзіньпін відклав підписання газового контракту на будівництво газопроводу «Сила Сибіру-2» на невизначений термін. З цією угодою ситуація теж складається доволі інтригуюче. Якщо під час зустрічі ця тема підіймалася — однозначно Пекін диктував вигідні умови для себе та провальні для росії. 

Насамперед Китаю цікаво мати низьку ціну та відсутність в договорі такої схеми співпраці, як, наприклад, «бери або плати». Така модель відома ще за часів Юлії Тимошенко, яка мала необачність підписати сумнозвісний договір з росією на постачання газу в Україну з кредитуванням до дев’яти років. Тож є всі причини, щоб вважати Пекін у питанні газозабезпечення єдиним лідером. Якщо в майбутньому сторони визначать оптимальні умови партнерства та будівництва газопроводу «Сила Сибіру-2» — підписання контракту може відбудитися в рамках поїздки путіна в Китай за ініціативою останніх. 

На сьогодні газ ще не є інструментом для шантажу росіянами китайців, як то вони робили в Європі, але залишається об`єктом інтересу Пекіна. Путін рішуче заявляє, що вийде на постачання до ста мільярдів кубів газу до 2030 року. Це справді може бути реальністю, якщо Китай отримає вигідні для себе умови співпраці. Тому зараз мова йде не про допомогу росії, а про те, як китайці будуть лобіювати власні інтереси у цьому «гарячому» питанні. Очевидно, що Пекін не залишає власні геополітичні амбіції домінування на Євразійському континенті, а дешевий російський газ – це один з засобів досягнення такої мети. Коли мова не йде про сильну військово-економічну одиницю Європу — Китай має всі шанси отримати владу над Азією, а саме Центральною Азією. Сі Цзіньпін це розуміє та не буде робити нічого, що поставить під сумнів інтереси його країни.

Чи очікувати перемовини Зеленського з Китаєм?

Перемовини між Україною та Китаєм можливі, але лише за умови нейтральності останніх. Єдиним вигідним для нас варіантом партнерства Пекіну з росіянами можуть бути перемовини у виведенні російських військ з території України. Тож не виключаю, що лідери країн вийдуть на діалог за умови зміни влади на росії та якщо Китай отримає великий вплив на рішення Кремля. 

Насправді існує безліч варіантів розвитку подій. Наразі для України ключовим залишається зміцнення військових потужностей та нарощування виробництва боєприпасів в Європі. Про це вже зараз говорить можливість готувати наших військових та льотчиків з використанням ресурсів НАТО. Не кажучи вже про надання різнопрофільної допомоги, що сприяє ефективному спротиву окупантам та визволенню захоплених територій.

Україна зараз може вийти на вигідний діалог, який цілком можливо посприяє зменшенню інтенсивності вогню на окупованих територіях. Також перемовини можуть призвести до отримання різного роду політичних дивідендів та ефективних рішень у питанні подальшого опору російській агресії. На додаток, керівництво США, залишаючись ключовим союзником України, також позитивно налаштоване на вірогідність діалогу між Зеленським та Сі Цзіньпіном.

“Мирний” план Китаю: перспективи та недоліки

Так званий «мирний план Китаю» — це рамковий документ, до якого на Заході ставляться із застереженням але й не відкидають остаточно.  Зміст його насамперед висловлює бачення Пекіну у питанні припиненні війни між Україною та росією. Що насправді ховає в собі цей документ — достеменно невідомо, але очевидно варіанти не є прийнятними ні для Кремля, ні для України.

Путін це розуміє, показуючи власними діями неминуче. Невипадкова поїздка до Криму та Маріуполя ніби говорить: «Це наші території і ми відмовлятися від них не будемо». Тож ці дії можна розцінювати, як єдину позицію Кремля в можливих перемовинах — ніяких компромісів не може бути. Як би то не було — діалог із Китаєм для України може стати початком змін. Але не варто забувати про плани Пекіну вийти на 100% домінування на всьому Євразійському континенті. Це також чудово розуміють і на Заході. Протистояння США та Китаю лише посилилося.