Китай нарощує транспортні коридори в Європу

Співпрацю Китаю з країнами Європи варто розглядати крізь призму транспортних коридорів. Активність Китаю впродовж останніх 1,5 роки спрямована на будівництво додаткових транспортних мереж, кінцевою точкою яких є Євросоюз. Пекін нарощує потенціал торгівлі, ринок споживання якого знаходиться у ЄС. В обмін на це китайці хочуть отримати європейські технології.

Китай шукає в Європі партнерів. Для нього важливі такі точки опори, як Франція і Німеччина. Натомість Пекін намагається робити європейські країни більш договороздатними з точки зору геополітичного уявлення про світовий порядок. Звісно, це не означає, що Китай відриває Європу від США. Але, тим не менше, китайці нарощують співпрацю з країнами Європи. ЄС, розуміючи потенційні небезпеки зближення з Китаєм, намагається диверсифікувати ризики за рахунок співпраці з Індією, однак альтернативні транспортні коридори з нею зараз виглядають дуже ілюзорними.  

З огляду на поглиблення співпраці з Європою виникають сумніви, що Китай робить ставку на конфлікт. Загострення ситуації навколо Тайваню більше схоже на маневри, а не на наближення війни. Інакше просто незрозуміло, навіщо Китай вкладає величезні кошти у реалізацію рентабельних транспортних шляхів з Європою. Китай бачить зиск від співпраці з європейськими партнерами, яких дуже цінує.

Шукаючи точки опори у Європі, Китай, безперечно, не відкидає геополітичні інтереси. Він не зацікавлений у зміцненні Євросоюзу. Китай намагається не розглядати ЄС як єдине ціле. Китайці вибудовують відносини окремо з Францією, окремо – з Німеччиною, окремо – з Італію та Іспанію. З кожною окремо взятою європейською країною Пекін налагоджує горизонтальні зв’язки, намагаючись обійти Єврокомісію та інші інституції ЄС. Саме тому у Сі Цзіньпіна викликало критичне несприйняття, коли на зустріч з Еммануелем Макроном приїхала президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та заявила, що Китай має згорнути виробничі потужності і припинити експорт до Європи своїх електрокарів.