Ескалація конфлікту між Ізраїлем та Іраном: пауза в бойових діях чи підготовка до нової війни?

Після 12-денної ізраїльсько-іранської війни, яка завершилася припиненням вогню 25 червня, усі сторони – Ізраїль, США та Іран – оголосили перемогу, стверджуючи, що досягли своїх стратегічних цілей. Проте тимчасова пауза супроводжується новими загрозами: Іран попереджає про можливе перекриття Ормузької протоки, Росія пропонує посередництво та лякає світ загрозами створення та використання «брудної ядерної бомби», а Ізраїль відновлює удари по проксі Ірану — угрупованню «Хезболла» в Лівані. Чи є ця пауза кроком до деескалації, чи лише підготовкою до нової фази конфлікту? Спробуємо розібратися.

Припинення вогню: перемога для всіх чи ілюзія стабільності?

Операція «Опівнічний молот», проведена США 21–22 червня 2025 року, стала кульмінацією ескалації між Ізраїлем та Іраном, що розпочалася 13 червня ізраїльськими ударами по іранських ядерних об’єктах. Вступ США до війни з Іраном на боці Ізраїлю, які за допомогою стратегічних бомбардувальників B-2 і крилатих ракет «Томагавк» знищили ключові ядерні об’єкти в Фордо, Натанзі та Ісфахані, завдавши значного удару по іранській ядерній програмі, спонукав Іран та Ізраїль до певної паузи у веденні бойових дій.

Президент США Дональд Трамп назвав операцію «повним успіхом», заявивши, що вона усунула загрозу ядерної зброї з боку Ірану. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу підтримав цю оцінку, підкресливши, що удари «гарантують безпеку регіону».

Іран, зі свого боку, визнав суттєві пошкодження об’єктів, але заявив, що встиг евакуювати збагачений уран, мінімізувавши радіаційні ризики. Лідер Ірану аятола Алі Хаменеї назвав результат війни «демонстрацією стійкості» іранського народу перед «агресією США та Ізраїлю».

Припинення вогню, досягнуте 25 червня за посередництва ООН і Катару, було подано усіма сторонами як перемога, що дозволило зберегти обличчя кожному учаснику. Проте брак чітких домовленостей і взаємні звинувачення свідчать про крихкість цієї паузи. Лідер ХАМАС Ісмаїл Ханіє привітав Іран із «моральною перемогою», що може вказувати на підготовку до нової фази протистояння через проксі-групи.

Загроза Ормузької протоки: економічний тиск

Одним із найсерйозніших наслідків конфлікту стала заява Ірану 23 червня про можливе перекриття Ормузької протоки, через яку проходить 20% світового експорту нафти. Ця погроза, висловлена командувачем Корпусу вартових Ісламської революції Хосейном Саламі, викликала паніку на ринках. Вартість ф’ючерсів на нафту (Brent) зросла на 7% за добу, досягнувши $85 за барель 24 червня, що посилило інфляційний тиск у країнах, залежних від імпорту енергоносіїв, таких як Китай, Японія, Індія, Україна тощо. Проте після оголошення припинення вогню та заяв Катару про готовність збільшити постачання скрапленого газу ціни стабілізувалися, впавши до $80 за барель 27 червня.

Ці коливання підкреслили вразливість глобальної економіки до регіональних криз. Китай, який імпортує майже 10% своєї нафти з Ірану, розпочав переговори з Саудівською Аравією та ОАЕ для диверсифікації постачання. Для України зростання цін на паливо може ускладнити логістику та забезпечення армії, що потребує додаткових ресурсів для стабілізації економіки. Водночас стабілізація цін на нафту після припинення вогню свідчить про те, що ринки поки що не очікують тривалої ескалації, хоча загроза перекриття протоки залишається серйозним фактором ризику.

Російське посередництво: амбіції Москви на Близькому Сході

25 червня Президент США Дональд Трамп несподівано заявив, що російський лідер Володимир Путін запропонував посередництво у врегулюванні конфлікту між Ізраїлем та Іраном. Ця пропозиція викликала неоднозначну реакцію серед союзників США. Французький президент Еммануель Макрон назвав її «неефективною», вказавши на роль Росії як союзника Ірану, зокрема через постачання дронів і балістичних ракет. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц висловив стурбованість, що Росія може використати посередництво для посилення свого впливу в регіоні. В самих США ця заява президента також викликало неоднозначну реакцію навіть серед його однопартійців та прихильників.

Заява Трампа прозвучала на тлі іншої резонансної заяви Путіна 23 червня, коли він попередив про готовність Росії «відповісти» на можливе використання «брудної ядерної бомби». Ця риторика, спрямована на стримування Заходу, посилила напруженість у відносинах зі США, особливо після провалу російських систем ППО С-300 в Ірані під час американських ударів. Росія опинилася в складній ситуації: пряма підтримка Ірану може призвести до конфронтації з США, тоді як бездіяльність підірве її репутацію серед союзників, таких як Китай та Північна Корея. Пропозиція посередництва є спробою Москви зберегти вплив, але її ефективність залишається сумнівною через обмежені ресурси Росії на тлі війни в Україні.

Удари по «Хезболлі»: перехід до проксі-війни?

Ліванське бойове угруповання «Хезболла» в середу, 25 червня, привітало «перемогу» свого союзника Ірану над Ізраїлем після 12 днів війни, оголосивши це початком «нового історичного етапу». Водночас, скориставшись паузою в бойових діях з Іраном, Ізраїль 26 червня відновив авіаудари по позиціях угруповання «Хезболла» в районі замку Бофорт на півдні Лівану. Ці удари, спрямовані на склади зброї та командні центри, стали відповіддю на ракетні обстріли півночі Ізраїлю, які «Хезболла» проводила на підтримку Ірану. За даними Reuters, ізраїльські ВПС знищили щонайменше два склади з іранськими дронами, що послабило можливості угруповання. Іран, який неодноразово заявляв про підтримку «Хезболли», назвав ці удари «продовженням агресії» і пообіцяв «адекватну відповідь».

Ці дії свідчать про перехід конфлікту в нову фазу – боротьбу з проксі-групами Ірану. «Хезболла», що отримує фінансування, зброю та тренування від Ірану, є ключовим елементом стратегії Тегерана в регіоні. Потенційна активізація інших проксі Ірану, таких як хусити в Ємені чи проіранські угруповання в Іраку, може розширити конфлікт на регіональний рівень.

Чи наближається нова війна?

Питання, чи є припинення вогню справжньою паузою, чи лише підготовкою до нової війни, залежить від кількох ключових факторів:

• реакції Ірану, який може спробувати завдати Ізраїлю асиметричної відповіді через проксі-групи, як-от «Хезболла» чи хусити, що може призвести до нової хвилі насильства в Лівані, Сирії та Ємені;
• ролі Росії та Китаю, які на сьогодні не мають спільних позицій щодо Ірану, оскільки Китай намагається дистанціюватися від безпосередньої участі в конфліктах, тоді як РФ має з Іраном союзницький договір і вимушена або його денонсувати чи просто не виконувати, або спробувати «зберегти обличчя» через пропозиції посередницьких послуг, що і робить;
• позиції США, де ізоляціоністський курс Трампа передбачає уникнення тривалих воєн, але підтримка Ізраїлю може затягнути США в ширший конфлікт, якщо проксі Ірану посилять атаки на американські бази в регіоні. Зокрема США збільшили військову присутність у Перській затоці, що може спровокувати Іран на подальші дії.

Для України конфлікт має двоякі наслідки. Знищення іранських заводів із виробництва дронів послаблює Росію, яка використовує «Шахеди» проти України. Проте переключення уваги США на Близький Схід може зменшити військову та фінансову підтримку Києва, що потребує активізації дипломатії з Європою та Канадою. МЗС України заявило, що удари по Ірану сприяють глобальній безпеці, але закликало посилити тиск на Росію, щоб припинити її співпрацю з Тегераном.