ДРАКОН, ЩО ПРИЧАЇВСЯ

У своєму нещодавньому інтерв’ю «Associated Press» президент Володимир Зеленський заявив, що запрошує в Україну главу Китаю Сі Цзіньпіна. Адже після початку повномасштабного вторгнення росії контактів із керівництвом КНР не було. Натомість у Пекіні в черговий раз констатували, що підтримуватимуть діалог зі всіма сторонами «українського питання», однак конкретної відповіді щодо візиту Сі Цзіньпіна до України або можливої телефонної розмови не дали. І не факт, що дадуть. Принаймні, у найближчий час.

Що відбувається?

Насправді, нічого особливого. Позиція Китаю цілком очікувана та зрозуміла. Якщо спробувати охарактеризувати її одним словом, то це буде слово «вичікування». Колись Мао Цзедун образно сформулював зовнішньополітичне кредо Китаю простим реченням: «Мудра мавпа сидить на горі та спостерігає, як у долині б’ються два тигри». Хто буде у ролі цих тигрів – не важливо, головне – принцип. І він працює сьогодні. Єдина відмінність – КНР вже давно не мавпа, а дракон. Дракон, що причаївся. І цьому дракону немає куди поспішати, адже його геополітичні плани розраховані не на роки, а на десятиліття. У цьому – перевага тоталітарного режиму, який може собі дозволити планувати надовго.

Наслідки візиту

Є ще одна причина, більш прозаїчна, через яку Сі Цзіньпін не планує у найближчий час спілкуватися з Зеленським. Справа у наслідках візиту лідера Китаю до москви. Ми переважно бачили публічну сторону поїздки – спільні заяви, прес-конференції, підписання угод (до речі, вигідних виключно китайській стороні). Однак був і неформальний момент. Сі Цзіньпін хотів особисто переконатися у здатності путіна тримати ситуацію під контролем всередині росії та завершити з вигодою для себе війну з Україною. І, судячи з усього, щодо як першого, так і другого у Сі Цзіньпіна є обґрунтовані сумніви. Саме тому він, по-перше, зустрічався з главою російського уряду, а також низкою інших представників російської влади (оцінуючи їх здатність утримати владу після путіна у форматі ледь не відвертого кастингу). По-друге, практично не торкався теми війни (крім загальних заяв про необхідність інтенсифікації діалогу). Адже навряд чи те, що він почув, йому би сподобалось.

Переламний момент війни

Крім того, Китай, як й інші країни, чекає на переламний момент у російсько-українській війні, який пов’язують з українським наступом. Прогнози щодо його початку та напрямків різняться, але це точно буде у цьому році. Китайське керівництво не сліпе і теж бачить ситуацію на фронті, аналізує різні варіанти та сценарії. Тому виступати з мирними ініціативами та спілкуватися з Зеленським до завершення серйозних змін в Україні для Китаю елементарно невигідно. Адже навряд чи він захоче бути на боці переможених росіян. Більше того, тоді деякі положення його «мирного плану» у такому випадку можуть виглядати максимально дивно, якщо не смішно. Тож спостерігати – оптимальний варіант, який залишає простір для маневру. У тому числі – в контексті потенційної посередницької діяльності.

Що робити Україні?

Передусім – продовжувати шукати можливості для налагодження бодай мінімальної комунікації з Китаєм. Це явно не завадить – з прицілом на майбутнє. Для початку можна нарешті вирішити питання з призначенням посла. А далі вже дивитися по ситуації. Визначати яку будуть Збройні сили України.