Бліда копія дуче

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан дуже любить привертати до себе увагу. Але оскільки його персона, м’яко кажучи, є малоцікавою у контексті глобальних процесів, то робить він це виключно за рахунок скандалів. Наприклад, грубо критикуючи міграційну політику ЄС. Або відвідуючи матч футбольної збірної Угорщини з шарфом, на якому зображена карта «Великої Угорщини» з частинами сусідніх держав у її складі. Або ж постійно згадуючи Україну у своїх заявах. Останнє не повинно нікого дивувати, адже саме до нашої країни сьогодні прикута основна увага світу. Тож Орбан – цей популіст зі стажем – чудово розуміє, що гарантовано попаде на шпальти газет та журналів. І паралельно – попрацює на свій «ядерний електорат».

Чуже під лісом бачить, а свого й під носом недобачає

Останній неадекватний випад Орбана проти України, насправді, дуже симптоматичний. Нагадаю, що прем’єр-міністр Угорщини заявив буквально наступне: «Україна у фінансовому сенсі – країна, яка не існує. Вона не може себе фінансувати. Питання в тому, збережемо ми Україну чи ні. Тільки-но ми кажемо «ні», війна закінчується». І додав, що не можна «нескінченно фінансувати Україну», бо Європа нині оплачує українські пенсії, зарплати, освіту та охорону здоров’я замість того, щоб витрачати ці кошти на власні потреби.

В принципі, можна було особливо і не коментувати чергову маячню Орбана, але є два моменти. По-перше, явно не йому вирішувати, хто, як та скільки буде допомагати Україні. Звісно, Угорщина може в черговий раз спробувати відтермінувати новий пакет фінансової допомоги на рівні ЄС, але саме відтермінувати, а не заблокувати. Бо проти блокування протиотруту знайшли ще у минулому році.

По-друге, роблячи подібні заяви, Орбан забуває подивитися у дзеркало. Адже Угорщина сама регулярно отримує гроші від ЄС. Наприклад, у бюджетному періоді 2021-2027 років лише за угодою про виділення коштів із Фонду гуртування – одного з п’яти структурних фондів ЄС – мова йде про майже 22 мільярди євро. Колосальні суми країна також отримала на відновлення економіки через пандемію коронавірусу. Та й в цілому за всі роки перебування в ЄС країна була чи не найбільш дотаційною. Але ж Орбан про це не скаже. Бо без цих грошей його влада дуже швидко скінчиться. У популістів по-іншому не буває.

Фантомні болі Угорщини

Але ключова причина хворобливого інтересу Орбана до України – в дещо іншому. І це не торгівля з росією (хоча цей фактор важливий). І не угорська меншина на Закарпатті (хоча це фактор, ще більш важливий за попередній). Ключова причина – ресентимент. Так, саме почуття ворожості, заздрості до того, що цей суб’єкт вважає причиною своїх нинішніх негараздів, неповноцінності, слабкості. Для Орбана та його послідовників це мрії про «Велику Угорщину», яку зруйнував Тріанонський договір 1920 року, а пізніше добив адмірал Хорті, який втягнув країну у Другу світову війну на боці нацистів (і, до речі, зробив угорців відповідальними за Голокост на державному рівні – але про це зараз не дуже люблять говорити у цій країні). Оскільки ця «Велика Угорщина» у мареннях Орбана неможлива без частини України, його регулярно «рве» з приводу нашої країни. Бо бажання щось там захопити є, однак сил та ресурсів на це немає. І ніколи не буде. Тому й залишається голосно волати та грати роль такого собі дуче.  

Що робити Україні?

Звичайно, на подібні випади треба реагувати. І, в принципі, наше МЗС це робить вчасно, аргументовано та винахідливо. Однак не слід забувати про ще один інструмент. Справа у тому, що в подібні ігри можна грати удвох. В сенсі заяв та конкретних дій. Передусім, на Закарпатті – виключно у межах діючого законодавства нашої країни, у тому числі – в контексті питань, пов’язаних з національною безпекою та обороною. Як відреагує на це Угорщина? Точно так, як вона це робить зараз – вставляючи нам у колеса бюрократичні палки на шляху до ЄС та НАТО. Проте ми вже навчилися з цим боротися та обходити перепони – не в останню чергу завдяки підтримки наших країн-партнерів, яких угорська позиція дратує все більше і більше. Нічого принципово нового Орбан та компанія у даній ситуації вже не зможуть придумати. А от у нас є простір для маневру. Про це треба пам’ятати та не боятися нагадувати про таку опцію.