Адекватність Трампа викликає серйозні питання

На жаль, ми дійсно опинилися в ситуації, коли політика США дедалі більше залежить від однієї людини, адекватність якої викликає серйозні питання. І це, як на мене, одна з найнебезпечніших змін, які відбулися останнім часом. Трамп дуже багато зробив для того, щоб ударити по тому самому deep state. Та антикрихкість, яка роками формувалася в американських інституціях, була серйозно підважена.

Для нас Сполучені Штати завжди були еталоном сили інституцій, їхньої пам’яті й максимальної незалежності від політичного впливу. Зараз ця історія кардинально змінилася. І ось нещодавнє звільнення міністра юстиції, який фактично є генеральним прокурором, показове: Трамп прямо каже, що вона не прикрила його, тому він її звільняє. Якщо дивитися на внутрішньополітичну ситуацію, то вона вкрай загрозлива.

Коли я дивлюся на Трампа, я дедалі частіше бачу путіна. Він виходить, звертається до нації, розповідає, що в економіці все добре, що ціни тримаються, що пальне не таке дороге, бо десь є заправка, де воно дешевше. І на цьому будується ціла публічна картина, яка мало має спільного з реальністю. Інфляція є, продукти дорожчають, соціальні проблеми нікуди не діваються. Додамо до цього ще й ризики нової продовольчої кризи. Але Трамп продовжує грати в альтернативну реальність.

Я дуже добре пам’ятаю його історію ще з 2016 року, після інавгурації. Ми ж усі бачили фото, бачили, що людей було об’єктивно менше. А він виходить і каже, що світ не бачив більшої інавгурації. І коли журналісти прямо вказують на очевидне, у відповідь з’являється формула про «альтернативні факти». Тоді це могло виглядати як дурна гра на самолюбстві. Але зараз ці альтернативні факти стосуються вже не кількості людей на інавгурації, а сотень мільйонів людей по всій планеті.

Це видно і в тому, як він дозволяє собі публічно говорити про особисте життя інших лідерів, зокрема Макрона. Це вже не просто роздратованість, це демонстрація певного стану, в якому політик дозволяє собі дедалі більше. І це, на жаль, теж ознака серйозної проблеми.

З огляду на цю ситуацію Україні треба нарешті чесно визнати, що Трамп нам не допоможе. Напевно, ще нещодавно у нас хтось на щось розраховував. Хтось думав, що Трамп прийде і наведе порядок. Хтось сподівався, що його вдасться схилити до жорсткішої позиції проти росіян. Але ця історія, схоже, завершена.

Саме тому зараз, можливо, працює інша логіка: чим гірше Трампу, тим потенційно більше в нас простору для маневру. Тим більше тих самих вікон можливостей, про які ми часто говоримо. Не тому, що хтось нам їх подарує, а тому, що в умовах внутрішньої турбулентності в США у нас з’являється шанс самостійніше просувати свої інтереси. Іншого варіанту все одно немає.