Наслідок багаторічних містобудівних злочинів у Києві

У своєму дописі вчора я говорив про системну багаторічну деградацію української політичної системи. І от сьогоднішня катастрофа у Києві стала жахливим підтвердженням цієї тези. Чому я характерезую всього на всього припинення на 6 чи більше місяців руху потягів київського метрополітену від станції “Либідська” до станції “Теремки” у таких крайніх висловах і до чого тут взагалі політична система?

До того, що містобудівна політика у Києві деградувала паралельно з політичною системою країни.
Прихід до влади Леоніда Кучми зумовив і призначення його намісником у Києві Олександра Омельченка. У період правління останнього у столиці розпочався будівельний хаос. До Києва потекли потоки корупційних та інших тіньових грошей не лише з України, але і з Росії, Закавказзя та інших країн. Розпочався будівельний бум – масове зведення об’єктів “елітної” житлової та торговельної нерухомості. Звісно будували перед усім там, де за ці об’єкти можна було отримати найбільші прибутки на одиницю вкладених коштів – вздовж ліній метрополітену, на берегах водойм, в історичних та лісопаркових зонах. В результаті до Києва прийшли автомобільні корки, черги до шкіл та дитячих садочків, нестача ліжкомісць в державних і муніципальних медичних закладах, техногенні аварії, знищення пам’яток природи, архітектури та археології тощо. (Лише при будівництві в урочищі Гончарі-Кожум’яки Воздвиженського житлового комплексу було втрачено без необхідних археологічних досліджень 11 метрів культурного шару.)

Транспортний колапс у столиці помітив Л.Кучма і наказав побудувати одразу 2 нових мости через Дніпро. Один – залізнично-автомобільний узявся звести Георгій Кирпа. Цей міст сьогодні надійно функціонує. Другий – автомобільний та для метрополітену з Подолу на Троєщину почав будувати Олександр Омельченко.

Тим часом вздовж лінії метрополітену у напрямку Теремків зводили висотні житлові комплекси, що призвело до непередбачених дешевим проектом неглибокого залягання навантажень на несучі конструкції тонелів, які сьогодні визнані настільки аварійними, що рух потягів зупинили навіть не очікуючи початку завтрашнього дня, як про це повідомляли ще вранці.
Залишається сподіватись, що інші потенційно аварійні ділянки вже обстежено. Між іншим фахівці попереджали про неприпустимість зведення на Оболоні прямо над тонелями торгівельних центрів.
Після О. Омельченка за всіх його наступників ситуація у містобудівництві ще погіршувалася. В результаті місто опинилося на межі небезпечної транспортної кризи.
Що тепер?

Треба створювати урядову комісію з метою виявлення в Києві техногенно небезпечних об’єктів та розробки планів їхньої реконструкцції, ухвалення рішень про зупинення будівництва, яке може загрожувати метрополітену, колекторам та іншим об’єктам інфраструктури. Вочевидь є потреба дати правову оцінку злочинам у царині містобудування і забезпечити притягнення винних, (які здебільшого за кордоном), до відповідальності.

PS
У Києві вже був період будівельного буму. Наприкінці ХІХ сторіччя сюди прийшли “цукрові гроші”. Терещенко, Бродський, Галаган… лишили по собі унікальну архітектурну спадщину. Її і нищать сьогоденні нуворіші разом із міською владою.