Які державні функції ми оплачуємо за свої податки

З початком жовтня та посиленням фіскального тиску на бізнес, що поза логікою та здоровим глуздом організували народні депутати Верховної Ради 9го скликання, все частіше можна почути слушне питання: за що ми маємо сплачувати свої податки?

Для того, щоб дати адекватну відповідь на нього, це питання варто сформулювати більш раціонально, а саме: які державній функції ми оплачуємо за свої податки та який зиск з цього маємо?

Найчастіше це запитання виникає, коли дивишся на проект державного бюджету на 2024 рік, який за своєю структурою є бюджетом мирного часу, в якому видатки на оборону пропонується покривати за рахунок запозичень, переважно – зовнішніх.

Зазвичай, при бюджетному аналізі (це щодо того, які видатки формуються з коштів платників податків) використовується така класифікація функціоналу держави, яка враховує розподіл функцій на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій держави відносяться:

1) економічна функція (формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування ряду галузей, забезпечення свободи конкуренції та протидія монополізму, безпосереднє керівництво державним сектором економіки);

2) правозахисна функція, або функція захисту прав і свобод людини та громадянина (конституційне закріплення особистих, політичних і соціальних прав людини, діяльність державних органів, що захищають права людини та громадянина);

3) соціальна функція (забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які з об’єктивних причин не можуть брати участь у створенні матеріальних благ – діти, інваліди, люди похилого віку);

4) фіскальна функція (стягування податків і мита, виявлення та облік доходів виробників матеріальних та духовних благ, контроль за правильністю стягування податків та розподілу податкових коштів);

5) правоохоронна функція, або функція охорони правопорядку (забезпечення точного і повного здійснення правових розпоряджень всіма учасниками правових відносин усередині держави, залучення до юридичної відповідальності правопорушників);

6) природоохоронна, або інакше – екологічна функція (регулювання процесу використання природних ресурсів, збереження та відновлення природного середовища існування людини).

7) культурна (духовна) функція (організація науки та освіти, забезпечення збереження культурної спадщини і доступу громадян до неї);

8) інформаційна функція (організація та забезпечення системи отримання, використання, розповсюдження і зберігання інформації).

До зовнішніх функцій держави відносяться:

1) функція забезпечення безпеки держави (захист країни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтересів від деструктивних дій усередині країни);

2) функція міжнародної співпраці та інтеграції до світової спільноти (спільна діяльність держав в політичній, економічній, культурній, спортивній та інших сферах, членство та робота в межах міжнародних і регіональних організацій).

Навіть за цією класифікацією можна побачити, що постійні спроби чиновників та політиків об’єднати під маркуванням «безпеки» три державних функції одразу, а саме – дві внутрішніх (правозахисну та правоохоронну) та одну зовнішню (забезпечення безпеки держави) – є нічим іншим як політично-фіскальним шахрайством, оскільки все це різні царини і фінансуватися, навіть під час війни, мають окремо та за чітко окресленими пріоритетними напрямкам, а не «взагалі по взагалях».  Наприклад, закупівля нових «автозаків» для потреб поліції має бути профінансована лише тоді, коли повністю закриті всі потреби у нових БМП для штурмових бригад, оскільки востаннє масова закупівля «автозаків» в Україні відбувалась у 2021 році і жодної нагальної потреби у «заміні автопарку» – немає.

Щодо економічної функції держави, то питання складання та виконання програм економічного розвитку та фінансування ряду галузей господарства в період війни взагалі має отримати чи не найвищій пріоритет насамперед у виробництві товарів для потреб Збройних сил. У свою чергу фінансування може відбуватися як через механізм прямого бюджетного забезпечення певних програм,  так і за рахунок надання державних гарантій по зовнішніх кредитних зобов’язаннях, державного замовлення на певний обсяг продукції, емісії спеціалізованих фінансових інструментів (спец.облігацій державної позики) тощо. Але нічого подібного на наступний рік урядом не передбачається!

То ж арифметичне збільшення податкового тягаря без принципово іншого підходу до використання бюджетних коштів не призведе ні до чого іншого, окрім подальшого занепаду внутрішнього ринку та підвищення неспроможності держави. А якраз жодної інновації у бюджетному планування в урядовому проекті держбюджету 2024 – немає.