Блокада імпорту продовольства з України нашими сусідами сприятиме вітчизняному внутрішньому ринку

За останній тиждень Польща та Угорщина заблокували імпорт продовольства з України до себе через демпігнові ціни на зерно, яке продавалось в їх країнах попри попередні домовленості про те, що воно має йти транзитом. Транзит, до речі, теж заблоковано. Незабаром, до цього ембарго долучилась Словаччина (хоча причина там інша – в зерні з України знайдено пестициди) і ще дві країни – Болгарія та Румунія розмірковують над запровадженням аналогічних кроків.

З якогось дива ці дії наших сусідів стали несподіванкою для вітчизняного уряду, хоча вже кілька місяців поспіль всі притомні експерти попереджали про суттєві проблеми через численні оборудки та схеми. Ще в лютому з’явились розслідування, які наочно доводили: попри світове зростання цін на пшеницю та продовольчі ризики для цілої низки країн, половина українського зерна експортується із неймовірним дисконтом у 40%! При середній ціні в $362,4 за тону, до Польші вона експортувалась за ціною $222 за тону, до Угорщини – $233,5 за тону, до Болгарії – $200 за тону, до Румунії – $209,5 за тону, а до Греції – $176 за тону! Із кукурудзою та сама ситуація. Відповідно, коли ці схеми використовувалися для того, щоб уникнути оподаткування в Україні та залишити валютну виручку за кордоном, наших сусідів (і це цілком справедливо і раціонально) подібні речі не цікавили. Проте коли зерно почало за подібними цінами продаватися на їх внутрішньому ринку… уряди відреагували адекватно і ввели в дію норми торгівельного ембарго.

Але… ось що цікаво: торгівельне ембарго діє проти України загалом. Санкцій на компанії, які продавали зерно за демпінговими цінами – не накладено! Нагадаю, що не існує «українського зерна», все продовольство, що експортується з території нашої держави до інших країни має свого власника. І цей власник, переважно, ІНОЗЕМНИЙ! Саме так. Ще до початку війни понад 50% орної землі ВЖЕ належало (шляхом різного схематозу) нерезидентам України. Відповідно, переважна більшість того зерна, що вивозиться за кордон – має іноземних власників.

Другий цікавий момент. Подібне торгівельне ембарго лише сприятиме українській економіці, зокрема внутрішньому ринку, а не навпаки. Сприятиме, бо обмеження на експорт сировини мають призвести до того, що ціни на внутрішньому ринку «підуть вниз». Так, це не обов’язково, бо власники продовольчих запасів можуть спокійно дочекатись доки вони згниють.

Третій цікавий момент. В уряду є декілька варіантів, як можна скористатись поточною ситуацією:

• виступити маркетинговим агентом іноземних компаній і почати домовлятися з урядами сусідніх держав про зняття ембарго;
• виступити державниками і:
  – ввести цільові митні збори у розмірі 100% вартості того ж зерна, щоб його було вигідніше продати на внутрішньому ринку;
  – запровадити державну програму закупівлі продовольства до держрезерву із встановленням мінімальних закупівельних цін співставних з тими експортними, через які і було введено ембарго;
  – припинити усіляку допомогу зернотрейдерам у продажу їх власності за кордоном та разом із НБУ обмежити строки повернення валютної виручки в термін 90 діб;
• ініціювати розслідування щодо ухиляння від сплати податків зернотрейдерами та вилучити на користь держави всі запаси зерна, що тим належать.

Проте, прогнозую, що обрано буде варіант наближений до першого пункту… На жаль.