Трамп послуговується російською логікою, коли вимагає від України проведення виборів

Питання виборів у контексті мирних переговорів не є технічним або формальним. Воно є політичним інструментом, і саме в такому вигляді його намагаються нав’язати Україні.

Формально можна погодитися з аргументом, що вибори не заважають миру. Але в реальності ми бачимо інше: вибори використовуються як механізм тиску, затягування процесу, маніпуляцій і розколу українського суспільства. Більше того, вони стають способом підставити Україну в очах Дональда Трампа.

Трампу давно й системно транслюється меседж про те, що Володимир Зеленський — диктатор. Логіка цього наративу проста й примітивна: якщо немає виборів — значить диктатура. Цей меседж не виник у вакуумі. Спочатку він звучав у середовищі Медведчука, потім був підхоплений російською пропагандою, а згодом трансформувався у формулу, яку чує і Трамп.

У певний момент українська сторона вимушено починає реагувати: «добре, тоді вибори». Але тут виникає ключова проблема — Трамп не живе в українській політичній реальності. Україна — це не росія, де достатньо волі однієї людини. В Україні існує інституційний процес і політична культура, які неможливо «прискорити» одним рішенням.

Тому позиція України виглядає так: ми готові до виборів, ми — демократія, ми ведемо переговори, але є об’єктивні речі, які не залежать від бажань однієї сторони. Паралельно Україна демонструє, що більше не перебуває в позиції слабкої сторони. Європейські партнери забезпечили фінансову підтримку щонайменше на найближчий період. Україна більше не є «бідним родичем», якого можна просто дотиснути ультиматумами.

Це означає, що сценарій швидкого примусу більше не працює. Навіть якщо зустріч Зеленського з Трампом відбудеться, часу для проривного рішення об’єктивно небагато.

Росія не змінює своєї ролі. Вона не є стороною, зацікавленою в стабільному мирі. Її пропозиції залишаються незмінними за суттю: демілітаризація, зміна влади, контроль над Україною — лише з різними формулюваннями. І Трамп у цій ситуації намагається розібратися, де реальність, а де нав’язаний йому наратив.

При цьому проблема для України полягає ще й у тому, що в оточенні Трампа небагато людей, які послідовно розуміють українську позицію. Якби перед кожною розмовою з Трампом чітко й системно проговорювалися факти — викрадення людей, депортації, знищення цивільної інфраструктури, — рамка дискусії була б іншою. Натомість ми часто стикаємося з романтизованими або спрощеними уявленнями про росію і з вимогами «поступок заради миру».