путін слабкий і втрачає позиції. Уже у 2026 році його режим можуть повалити

Присутність американської сторони на переговорах у Парижі виглядає сумнівною. Американці не мають повноважень обговорювати гарантії безпеки, а отже фактично не можуть брати на себе жодних зобов’язань. Їхня роль зводилася до іншого — стежити, щоб європейська сторона не ігнорувала американські інтереси.

А ці інтереси цілком конкретні. Йдеться про спільні проєкти з путіним, зокрема про Запорізьку атомну електростанцію. Мова про доступ до електроенергії, звітності, можливість реалізовувати власні проєкти. Так само обговорюється ідея вільної економічної зони — проєкту, який стає привабливим лише за умови, що Україна відмовляється від стягування податків із підприємств, які працюватимуть у цій зоні.

Тому я не бачу тут жодного серйозного прогресу в мирному процесі. Єдине, де справді можна говорити про рух, — це обговорення гарантій на майбутнє. Але йдеться виключно про те, що буде після укладення миру або хоча б припинення вогню. Фактично це запевнення з боку європейців щодо того, на що вони готові піти.

І навіть тут мова не про якусь широку «коаліцію охочих», а лише про дві країни. Коли виникає питання, які конкретні кроки вони готові зробити, щоб ці гарантії мали реальну вагу, відповіді звучать розмито.

Ключовий момент полягає в тому, що в Парижі офіційно взагалі не було російської сторони. Як наслідок, усе це виглядає марним. путін не погодиться ні зараз, ні в майбутньому. Він наполягатиме на передачі частини Донецької та Луганської областей. Чи піде на це Україна? Очевидно, що ні. Отже, ця тяганина триватиме.

Водночас на путіна дедалі сильніше тиснутиме внутрішньополітична ситуація. За останні тижні відбулося кілька епізодів, які можна розцінювати як персональне приниження путіна. Це і події у Венесуелі, і арешт нафтового танкера рф за присутності поруч російських військових.

Усе це формує образ слабкого лідера. путін втрачає позиції: з’являються нові кордони з НАТО, зникають союзники, повністю обнуляється система гарантій, які він колись пропонував іншим режимам. Україна ж не лише не впала, а й завдає відчутних ударів углиб росії. Це бачить і російське суспільство.

Я переконаний, що у 2026 році ми побачимо зміну політичної ситуації на росії. Це можуть бути протести або внутрішні політичні угруповання, які усунуть нинішню владу — так, як це вже траплялося в історії після Першої світової війни чи під час ГКЧП.

Після цього до влади прийдуть сили, готові до домовленостей. Не тому, що вони цього хочуть, а тому, що ресурсів для подальшого тиску не залишиться, за винятком сценаріїв крайньої ескалації.

Саме тому я не бачу прогресу в мирному процесі зараз. Обговорюються лише гарантії після того, як буде укладений мир. А от питання, як саме буде укладений мир, у межах цієї зустрічі взагалі не розглядалося.