Енергетична криза цієї зими стала результатом бездіяльності влади

Починаючи з 2023 року Україні в тій чи іншій формі передали значну кількість когенераційних установок. Близько сотні установок було передано містам, містечкам і громадам — безкоштовно або за символічну плату.

За даними, які озвучувалися на відповідній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, станом на два місяці тому реально підключеними були лише шість або сім. Київ мав усі можливості створити кількасот мегават децентралізованої генерації. Але станом на сьогодні фактично не введено нічого.

І тут питання не до зовнішніх партнерів. Тут питання до нас самих. Якби ми цілеспрямовано займалися цим три роки, ситуація була б простішою. Складною — так, але не настільки критичною. Саме тому я б починав не з ідеї міжнародного енергетичного «Рамштайну» і не з претензій до партнерів. Потрібно навести лад усередині: зрозуміти, чому ці установки не запустили, і що конкретно потрібно зробити, аби вони запрацювали.

Ми маємо чітко усвідомлювати: низькі температури триматимуться щонайменше до 1 лютого. І з великою ймовірністю путін використає ці тижні для ударів по енергетиці.

Нещодавно було оголошено про надзвичайну енергетичну ситуацію в Україні. Головна проблема в тому, що якщо ми на найвищому рівні заявляємо про надзвичайну ситуацію, потрібно розуміти, які повноваження має керівник штабу — у цьому випадку Денис Шмигаль. А повноважень у нього фактично нуль, бо ми живемо за законами мирного часу. Максимум, що може зробити Шмигаль, — трохи покращити координацію.

Це величезний клубок проблем, і єдиний реальний вихід на сьогодні — хоча б частково покращити координацію дій. Я б поділив ситуацію на два етапи.

Перший — що можна і потрібно зробити просто зараз. Наступні місяць-два ситуація точно не покращуватиметься. І перше, з чого потрібно почати, — припинити перекидання відповідальності. Місцева влада звинувачує центральну, а центральна — місцеву. У підсумку суспільство розколюється на табори, які з’ясовують, хто винен.Але ми вже в тій точці, де це не має значення. Потрібно хоча б тимчасово закопати цю сокиру війни і зосередитися на тому, що можна зробити.

Другий етап — підготовка до наступного опалювального сезону. Якщо ми хочемо, щоб 1 листопада 2026 року ситуація була кращою, потрібно діяти вже зараз. В енергетиці будь-яке рішення дає результат мінімум за шість місяців.

Чи вдасться це реалізувати — велике питання. Бо ми вже бачили, як у грудні Міненерго пропонувало провести навчання енергетиків Києва для злагодження дій, а місто відповіло, що зараз бюджетний процес і цим займуться після Нового року. У результаті злагодження відбувається вже під час надзвичайної ситуації.