Влада не готова до виборів, бо не зможе їх виграти

Щодо проведення виборів в Україні, то у владі, судячи з усього, виходять із того, що війна може тривати ще певний час — умовно два роки, про які говорять і європейці. У такій ситуації виникає просте питання: який сенс проводити вибори?

Другий момент полягає в тому, що нормальні вибори для Зеленського — це майже гарантована поразка. Я підкреслюю — нормальні вибори. Тобто ті, у яких братимуть участь усі. Це стосується не лише президентських, а й парламентських виборів. Очевидно, що в разі проведення парламентської кампанії партії «Слуга народу» в нинішньому вигляді просто не буде. Швидше за все, мова могла б іти про новий політичний формат — умовний блок Зеленського, Буданова.

Тому постає логічне питання: навіщо проводити вибори, якщо їх у принципі неможливо виграти? Тим більше що робочі групи, які займаються підготовкою можливих виборчих сценаріїв, прямо говорять, що вибори можливі не раніше ніж за пів року.

При цьому потрібно враховувати ще один важливий фактор. Навіть якщо активна фаза бойових дій припиниться, це не означає, що воєнний стан буде скасований уже наступного дня. Це практично неможливо. Мінімальний період для стабілізаційних заходів — приблизно два місяці.

Якщо додати до цього ще три або навіть шість місяців на підготовку виборчої кампанії, то загальний період підготовки може скласти приблизно дев’ять місяців. У такій ситуації виборча кампанія неминуче перетворюється на політичний марафон, під час якого президентові доведеться відповідати на всі складні питання, які вже зараз звучать у публічному просторі. І на багато з цих питань наразі просто немає відповідей.

Є й третій аспект. Попри все, у владі зберігається сценарій проведення швидких президентських виборів під час воєнного стану. Від цього варіанту ніхто не відмовлявся. Він існує як один із можливих політичних сценаріїв.

Сам президент свого часу досить неоднозначно висловився на цю тему. В одній із заяв він сказав: «Якщо війна не закінчиться, я братиму участь у виборах. А якщо закінчиться — я подумаю». Цю фразу багато хто розцінив як натяк на можливість так званих бліцвиборів. Ідея швидких виборів обговорювалася ще наприкінці минулого року.

Але в цьому питанні важливим фактором виступає суспільна позиція. Українське суспільство сьогодні перебуває в складному балансі між двома настроями. З одного боку, є сильний запит на політичні зміни. З іншого — суспільство не хоче виборів, які проходитимуть під час воєнного стану із суттєвими обмеженнями.

І всі спроби змінити цей суспільний настрій через інформаційні кампанії або публічні дискусії поки що не дали результату. Саме ця суспільна позиція наразі створює для влади складну політичну ситуацію, з якої поки що немає очевидного виходу.