Після завершення війни ЗСУ можуть гарантувати безпеку Європи

Якщо говорити про те, як у Європі сьогодні оцінюють перспективи війни, то там розраховують на її продовження в Україні ще певний час. Європі потрібно мінімум два роки, щоб розкачати свій ВПК, а в ідеалі — взагалі 5–7 років. Це важливо для розуміння того, через яку оптику багато європейських політичних і економічних еліт дивляться на нинішню війну в Україні.

Але якщо говорити концептуально, то головною стороною, яка гальмує мирні переговори, залишається саме росія. Україна вже неодноразово демонструвала готовність до припинення війни — принаймні по лінії розмежування. Але разом із цим існує перелік вимог з боку росії, на які ми ніяк не можемо піти.

росіяни, зокрема, вимагають, щоб Україна не вступала до НАТО, щоб офіційно визнали територіальні зміни в Конституції: викреслили Крим, Донеччину, Луганщину.

При цьому існує і ціла низка інших гравців, які по-своєму впливають на ситуацію, намагаючись просувати власні інтереси.

Наприклад, країни Балтії чудово розуміють одну просту річ: якщо війна в Україні завершиться, російська армія нікуди не зникне. Її просто не розпустять по домівках. І в такій ситуації наступною потенційною точкою напруження можуть стати саме балтійські держави.

Водночас існує й інша логіка безпекових гарантій, яку можна запропонувати європейцям. Йдеться про збереження великої української армії як елементу стримування росії.

Навіть якщо говорити про цифру в 500 тисяч військових — це величезна сила, особливо з урахуванням сучасних технологій: далекобійних дронів, ракетних систем, нових видів озброєння.

У такому випадку будь-яке планування російського генерального штабу щодо нападу на Європу повинно буде враховувати існування великої української армії на кордонах. У такій конфігурації українська армія перетворюється на один із ключових факторів безпеки для Європи.

Тому європейські країни можуть узяти на себе фінансування української армії на певний період — умовно на п’ять–сім років. І для європейців це виглядає значно простішим варіантом, ніж різко збільшувати власні збройні сили.

У такій системі Європа може продовжувати власні економічні та соціальні програми, тоді як військова складова безпеки значною мірою покладатиметься на Україну.