Позиція Європи спрямована на продовження війни в Україні

Мюнхенську безпекову конференцію неможливо вичленити із загального контексту переговорного процесу щодо завершення війни в Україні. Вона відбувалася паралельно з тим, що відбувалося на рівні Ради Україна — НАТО, коаліції «Рамштайн», з обговоренням Женеви 17–18-го числа. Це не були спільні делегації в одному приміщенні, але годинники звіряли.

У Мюнхені сталося дещо показове. Якщо у 2025 році віцепрезидент США Венс був головним голосом з обвинувальною позицією щодо Європи, то тепер усе де-факто розвернулося. Публічно реакція виглядала м’якою, але в кулуарах, за словами учасників, європейці були жорсткими до американців.

Європа вперше відкрито дозволила собі критикувати Сполучені Штати. Чи це спроба підняти власну суб’єктність? Чи інші мотиви? Фактично ми зробили певне коло. Тези, які американці піднімали торік у лютому, нині повертаються до них бумерангом.

Європа хоче стати повноправним учасником переговорів щодо завершення російсько-української війни, фактично розширити формат із тристороннього до чотиристороннього. Зеленський говорить про можливий рамковий документ із чотирма підписами. Водночас лунають вимоги до росії зменшити армію та інші вимоги.

Постає риторичне питання: чи прискорює це переговори? Чи, можливо, Європі варто говорити з позиції сили через посилення військової та фінансової підтримки України? 20-й пакет санкцій — це фактично продовження 19-го. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн говорить про посилення, але залишається питання, чи буде цей пакет ухвалений у нинішньому вигляді і чи працюватиме він.

Прем’єрка Італії Мелоні заявила, що війна затягнеться. І тут же Італія висловлює незадоволення новим пакетом санкцій. Подібні сигнали лунають і з інших країн — Іспанії, Греції. Не йдеться про Угорщину чи Словаччину, які вже стали окремою темою. Йдеться про більш системних гравців Європейського Союзу. Чи всі вони однаково зацікавлені в завершенні війни?

Україна з 2022 року стала суб’єктом — це шлях, виборений суспільством і силами оборони. Але зараз європейці повертають нас до ролі об’єкта. США просували мирний план — спочатку 28 пунктів, потім 20. Суть не в цифрах, а в змісті. І коли ми розраховували, що європейці збалансують нас і допоможуть, що Європа врівноважить американську позицію, натомість європейці фактично сказали, що війну буде продовжено.

На мою думку, європейці нині перебувають у ситуації, що нагадує Україну 2013 року. Поки тривають дискусії про економічні інтереси та санкційні пакети, Білорусь виводить резервістів, Західний воєнний округ проводить приховану мобілізацію біля кордонів Польщі й Литви. У цій ситуації європейці не усвідомили ті чотири роки, які їм виграли українці. І те, що зараз сценарій подальшої ескалації продовжує реалізовуватися. От у цьому найбільша проблема.