Європейці чудово знають, як завершити російсько-українську війну

Зараз можна сказати, що переговори між Україною та росією щодо завершення війни пробуксовують. Але фактично проблеми почалися ще з часів Джидди або дебатів перед Женевою. Загалом це не про переговори, це про затягування часу. Я це називаю театром одного глядача. Це все для Трампа. Тому взагалі на женевські переговори можна просто мало звертати увагу, на превеликий жаль.

Що стосується Мюнхенської конференції. В Європі вже п’ятий рік іде велика континентальна війна, найбільша з часів Другої світової. Конференція безпекова окремо, війна окремо. Тобто те, що відбувається на конференції — всі ці прекрасні розмови, всі ці дипломатичні кроки — це, на превеликий жаль, не про війну.

Україну цікавлять прості речі: зброя, гроші, спорядження, санкції проти російської федерації. Натомість подібні заходи дедалі більше нагадують димову завісу. Світові еліти демонструють процес, але не результат.

Цинічна заява засновника Мюнхенської конференції Ішингера стала показовою. Мовляв, нехай Україна воює, бо Європі потрібен час, щоб підготуватися до можливої війни з російською федерацією. І хоча ця заява пролунала вже від людини, яка не обіймає офіційної посади, вона лише підкреслила настрій частини європейського істеблішменту.

Якщо говорити про вплив Мюнхенської конференції, то моє розчарування нею з’явилося не сьогодні. Були ще якісь надії кілька років тому, але минулорічний виступ віцепрезидента США Венса зруйнував усі надії. Цьогорічна промова держсекретаря США Рубіо мала зовсім інший відтінок і була написана блискуче. Але це залишилося розмовою. Загальні балачки без прямого впливу на завершення війни.

На подібних конференціях збираються, обмінюються думками, але на хід війни це не впливає. Європейці чудово знають, що може змінити ситуацію: максимальні санкції проти російської федерації. Зрештою війна може завершитися лише через розвал росії. Іншого механізму не існує. Але нині складається враження, що Європа в цьому не зацікавлена.

Наше завдання — пояснювати Європі, що вона буде в безпеці тільки тоді, коли росії не стане. Я розумію, що це, можливо, занадто радикально. Я про це говорю, мабуть, з 2007 року. Але іншого виходу, окрім розвалу росії, просто немає.

Наразі час працює проти російської федерації. Вона дедалі більше нагадує Радянський Союз у період занепаду — провалюється сама в себе. Інфраструктурні проблеми, економічні перекоси, фінансовий тиск, соціальні дисбаланси, кліматичні виклики — усе це підточує її цілісність.

Для Європи важливо усвідомити одне: Україна має вистояти. Вистояти і продовжувати вигравати час. Бо з кожним днем імовірність того, що росія завалиться під власною вагою, зростає.