Економіка України має потенціал для значного зростання, але для цього влада повинна змінити підходи

путін почав погрожувати Бельгії, але проблема значно ширша. Бо Трамп фактично сказав уголос те, що раніше проговорювали пошепки: «Дивіться, умовно 100 мільярдів ви можете віддати Україні, а решта коштів — це мої кошти».

І тут важливо розуміти: це навіть не про те, що ці гроші нібито повертаються путіну. Логіка інша. путін уже пообіцяв Трампу просту схему: у Європі лежать 200 з чимось мільярдів, зі ста — твої. Далі або зять, або Віткофф, або ще хтось із близьких — управляє фондом. А управління такими фондами — це відсотки. Кілька відсотків. А це мінімум два-три мільярди доларів просто на комісії.

Тому я цілком допускаю, що Бельгія отримала сигнал не лише з кремля, а й із Вашингтона. І цей сигнал був дуже чіткий: тепер це не тільки історія про ЄС і росію. Тут є американський інтерес. І рішення Європи в цій логіці виглядає як прогин під Трампа.

Франція — зі своїм інтересом, але все одно оглядається на Трампа. Італія — взагалі без прямого інтересу, бо російських активів у них немає, але теж дивиться на Трампа. Бельгія отримала чіткий сигнал — і прогнулася.

Що стосується виділених грошей для України і чи вистачить їх на наявні потреби, то тут усе має бути добре.

У нас є перехідний залишок — десь близько 18 млрд. Є відкрите питання МВФ. Є інші джерела фінансування. Є перемовини з Японією. Є ініціативи окремих держав — і та ж Данія хоче кооперації, виробництва, проєктів. Тобто не треба мислити так, ніби є «90 млрд — і все». Це гроші на роки. Це довгий процес.

На 2027-й я зараз не заглядаю. Але на 2026-й навіть якщо виділять 45 млрд — вистачить. Навіть в умовах війни. Тому панікувати не варто.

Українська економіка при правильній роботі буде зростати. Український Forbes писав про прогнози ВВП на 2026 рік — близько 2,5 % зростання. Я вважаю, що це напряму залежить від того, як підуть інвестиції та замовлення у ВПК. Але головне — це експорт.

Якщо ми відкриємо нормальний експорт своєї військової продукції, а не по крапельці, ми можемо наростити виробництво до 10 млрд легко — просто використавши незадіяні потужності. Людей вистачить: підніміть зарплати, дайте бронювання — і виробництво оживе. З інвестиціями можна говорити й про 15 млрд. Але для цього уряд має нарешті включитися.

Але є одна річ, яка мене реально бентежить: за весь час війни ми не маємо жодного кейса, який можна показати світу. Немає історії, що «зайшов інвестор — завод працює — країна заробляє». На мою думку, це немислимо в воюючій країні.

Ми досі живемо логікою «нам дадуть». На жаль, це політика влади. Але вже час почати дивитися на економіку як на інструмент виживання, а не як на додаток до допомоги.