США та росія поділили мирний план щодо України на дві частини та грають у свою гру

З появою Девіда Кушнера в переговорній групі США американці фактично змінили свою стратегію. І ця зміна для нас, на жаль, є поганою. Адже умовні – “28 пунктів” Віткоффа–Дмитрієва були розділені не на чотири частини, як про це заявляв путін і як писали деякі видання, а по суті на дві: 27 пунктів про все і один пункт про території.

Це ключ до розуміння нинішньої логіки переговорів. Після зустрічей у Москві та після зняття санкцій з “Лукойла” ми бачимо, що США і росія говорять про все, окрім територій. Вони зараз узгоджують між собою ці 27 пунктів, а потім ставлять Україну до відома. Ми можемо погодитися або не погодитися — але формат уже такий.

І далі, коли ці 27 пунктів буде погоджено, перед Україною поставлять ультиматум щодо територій. На сьогоднішній момент я трактую ситуацію саме так. І, на жаль, говорити про якісь реальні козирі України не доводиться.

Паралельно ми бачимо, що європейці почали “сипатися”. А наша глобальна проблема полягає в тому, що в нас спливає фінансовий час. Репараційний кредит у грудні точно не буде виділений. Чи з’явиться він до березня — питання відкрите. А в березні, по суті, починається фінансова криза, тому що до березня в нас зарезервовані лише гроші зовнішнього запозичення.

Тому, коли ми оцінюємо переговорний процес, треба розуміти: США та росія грають у свою гру, а Європа не демонструє єдності.

У Москві, судячи з усього, ключові розмови стосувалися фінансової частини майбутньої угоди. Зняття санкцій з “Лукойла” — лише один із сигналів. Мова йде про гроші, домовленості та потенційне зняття ширших санкцій з росії у майбутньому.

Ми часто зациклюємось на територіях, але путіну потрібні не лише території. Йому потрібні геополітична впливовість, зняття санкцій і його голуба мрія — третій полюс світу, який, утім, ніколи не стане реальністю.

На запитання, чи Трамп “купує” путіна, я б відповів так: тут питання, хто кого купує.

Мотивації Трампа не обмежуються фінансами. Фінанси — це одна зі складових. Але є й внутрішньополітичні мотиви: вибори, фактор Епштейна та низка інших історій. Є й ширший фінансовий інтерес певних груп у США.

І є ще один вимір, який у нас недооцінюють: есхатологічні мотиви, його віра в “місію”, у майбутнє життя, у те, що він укладає певну угоду з вищими силами, коли завершує війни. Йому, по суті, все одно, як закінчується війна. Йому важливо, що він її закінчує.