росію поховає “радянська інерція”

Цілковита неспроможність російської системи влади, продемонстрована заколотом Пригожина, поширюється далеко не лише на військово-безпекову сферу відповідальності держави.

Інтуїтивно зрозуміло, що, наприклад, у питаннях охорони довкілля, санітарного контролю, медицини, освіти, інфраструктури, будівництва, культури та інших галузях, що визначають якість життя людини, справи в рашистів жодним чином не є кращими, ніж у безпековій.

Російський соціум тримається лише на “радянській інерції” та самоорганізації окремих суспільних спільнот, чи осередків фахівців в установах влади.

Інерція вичерпується.

Хаос, у який порине росія буде всеохопним і непереборним.

Вийти з нього цілісною та оновленою суспільно-державною системою росія не має жодної змоги. Доведеться рятуватися окремими спільнотами – національними, національно-релігійними, територіальними.

Таким чином дезінтеграція росії – її розвал є об’єктивно невідворотнім.

В Україні війна сформувала найефективнішу складову державного механізму – саме військово-безпекову. Вона дає змогу ефективно, (чи хоч якось), функціонувати усім іншим – фінансовій, самоврядній, дипломатичній, інфраструктурній тощо. І то під обстрілами, загрозою повторного нападу, часом кричущого безладу і некомпетентності.

Так, на нас донедавна потужно впливала та сама “радянська інерція” – у державному управлінні, зокрема. Ми позбуваємося її практично в ході цієї війни, великою кров’ю. Позбуваємося перед усім завдяки звитязі військових, волонтерам, суспільній самоорганізації та креативності, компетентності окремих професійних спільнот, безпрецедентній міжнародній підтримці.

Проте інерційна суспільна маса залишається потужною. Перед усім це бюрократія, яка під час воєнного стану безсоромно демонструє небачену захланість і корумпованість, причеплена до неї частина політичного класу, ділки-рішали всіх рівнів, окремі судді та інші правоохоронці. Саме ця маса прагне після перемоги повернутися до управлінських і організаційних практик, які дозволять привласнювати левову частину національного багатства та й бізнесактивів.

В цьому разі на нас чекатиме незавидна цивілізаційна доля російської диктатури.