Росіянам не вдалося послабити переговорні позиції України та покращити власні

Загалом у переговорному процесі ми прогавили приблизно місяць часу. Складається враження, що засідання тристоронньої групи безпосередньо в Абу-Дабі мало відбутися значно раніше — фактично одразу після Маямі. Тоді, коли Зеленський їздив і відбувалося спілкування, вже обговорювався формат обміну «1000 на 1000». І, очевидно, пропозиції Парижа, які були передані Дмитрієву, з того часу принципово не змінилися. Москва просто тягнула час.

З того моменту росіяни дочекалися найсильніших морозів і влаштували низку масованих атак на українську енергетику. Фактично вони намагаються використати проблемну ситуацію в енергетиці як тактичну слабкість України та посилити власні переговорні позиції, зокрема щодо Донбасу.

Але якщо говорити об’єктивно, росіяни не отримали жодної серйозної доданої вартості для входу в ці переговори. Фактично цей місяць був втрачений. Водночас позитив у тому, що американці все ж протиснули формат переговорів в Об’єднаних Арабських Еміратах, і ми вийшли на пряме спілкування.

Звертаю увагу, що безпекова робоча група — повноцінна і велика. Натомість економічна складова, яка найбільше цікавить росіян, на цьому етапі зводиться до фігур Дмитрієва і Віткоффа. По суті, йдеться про церемоніал. Американці демонструють просту логіку: завершуйте війну проти України — тоді будемо говорити про економіку.

Головна складність нинішньої розмови полягає в тому, що ми не до кінця розуміємо, чи готові росіяни прийняти погоджену з американцями позицію України. Моє припущення: йдеться про вільну економічну зону з погодженим відступом обох сторін і створення повністю демілітаризованого простору без російського контролю на тих територіях, звідки відходить Україна. Інший формат усередині країни просто не зрозуміють, зважаючи на внутрішній тиск на владу.

Чи підуть на це росіяни — велике питання. За заявами того ж Ушакова, вони начебто не проти демілітаризованої зони, але з російською поліцією та росгвардією. Тобто, по суті, ті самі силовики заходять під іншою вивіскою. Це не вирішення проблеми. У такому разі Україна так само матиме Нацгвардію та інші сили — і це лише імітація.

Питання залишається відкритим: чи росія й надалі гальмуватиме цей процес, чи піде на компроміс. Судячи з концентрації на Донецькій області, боротьба буде жорсткою і багатораундовою. Але головне — процес запущено. І саме цього Україна добивалася: тристоронньої розмови хоча б на технічному рівні.