Про один з неочевидних чинників закінчення війни

Дедалі голосніше звучить думка про неможливість перемогти Росію на полі бою. З точки зору російського демографічного ресурсу, озброєнь, ментальності рабства, фактичної підтримки з боку Китаю, Ірану, Північної Кореї і цілковитої відданості Білорусі – це правда. Росія може воювати ще довго. Проте її внутрішня стабільність є значно перебільшеною.

Наростає деградація інфраструктури. Мова не лише про колосальне зростання кількості і тяжкості аварій на транспорті і у комунальному господарстві, неспроможність попередити катастрофічні наслідки повеней і пожеж…

За минулий рік, до прикладу, захворюваність на гепатити у РФ зросла у півтора рази – причини низький рівень санітарної культури, скорочення державою витрат на закупівлю ліків, т.зв. імпортозаміщення, коли ефективні ліки від світових виробників замінюються на т.зв. “дженеріки” російського виробництва, які спричиняють часто непоправні наслідки для здоров`я. Захворюваність на гепатити є показником загального епідеміологічного стану в країні, бо вони передаються у найрізноманітніший спосіб – часто разом з іншими інфекціями.

Без врахування втрат на війні, природна смертність у Росії склала минулого року 495 000 осіб. Здавалося б це незначна кількість, враховуючи, що офіційно чисельність населення Росії складає близько 140 000 000. Однак, враховуючи, що середньо статистичний росіянин постарішав на півтора роки (до 39,2 року) та продовжує старішати, (і це за умови швидкого вимирання пенсіонерів), демографічні перспективи Росії зовсім кепські.

Війна “вимиває” з російської економіки найбільш якісну складову її демографічного ресурсу. Це відбувається не лише внаслідок рекрутування до війська молодих і відносно молодих чоловіків, але і через втечу їх з родинами за кордон, згортання економічної активності через перехід на напівлегальне становище, а також і через традиційні чинники – алкоголізму і наркоманії, аварій, вбивств тощо. Ринок праці заміщує вибулих мігрантами переважно з країн Центральної Азії. Проте вони не інтегруються у російське суспільство, віддаючи перевагу життєдіяльності у своїх закритих етнічно-релігійних соціальних ексклавах. що створює цілий ряд криміногенних та інших небезпек.

Разом із медичною деградує і освітня інфраструктура Росії – шкільна перед усім. Зменшення державних видатків на освіту, через спрямування грошей на війну в Україні, тягне за собою скорочення шкільної мережі, занепад кваліфікації вчителів, збільшення навантажень на них, зростання підліткової злочинності, наркоманії, захворюваності. Відтак у близькій перспективі на Росію чекає стрімка невідновлювальна деградація якості населення, яке перестає бути конкурентоздатним у порівнянні з людьми в цивілізованих країнах.

Саме таке, навіть потворніше, суспільство намагаються створити окупанти на тимчасово загарбаних територіях України. Ми воюємо саме проти цього, пам`ятаючи при цьому, що багато з перелічених явищ досі ще притаманні і Україні.