Війна і четвертий демографічний перехід

Сьогодні у світі близько ста мільйонів людей є мігрантами. Це лише ті, хто може бути так чи інакше облікований. Останніми роками вагомий відсоток мігрантів це громадяни України.

При цьому, в супереч поширеній думці, ЄС і Північна Америка не бояться, а потребують мігрантів з нашої країни. Вони зацікавлені у притоці працьовитої, кваліфікованої, християнсько-культурної робочої сили, яка уповільнить розчинення західних етносів в міграційних хвилях що накочуються з поза меж Європи. Демографічно виснажена Україна, позатим, виступає донором для забезпечення такої об’єктивної потреби Заходу. Наші громадяни легко і швидко інтегруються у тамтешні суспільства. В Україну вони в кращому разі повертатимуться у гості. Проте, чим вищими будуть бар’єри на Заході для мігрантів з неєвропейських країн, включаючи Росію, тим наполегливішими стануть їхні прагнення осісти в Україні.

Парадоксально, але ця війна рашистів проти України ведеться не лише за територію, але і за людський ресурс. Росії так само потрібні слов’яни у демографічному балансі. Мешканці Північного Кавказу, Дагестану та інших неслов’янських регіонів разом із мігрантами з Азії витісняють власне росіян. Ті тікають в еміграцію від мобілізації на фронт і від неприйнятних умов проживання. Ці умови визначаються не лише кліматом, якістю інфраструктури, але і кримінально-бюрократичними чинниками. Відтак рашистська влада прагне замістити втрати українською робочою силою і гарматним м’ясом.

По війні на Україну, чекає вірогідно, швидка зміна етнічного і соціо-культурного складу населення. І це не є неодмінною загрозою. Адаптація переселенців – перед усім допомога в отриманні освіти і професій, співпраця влади і роботодавців з етнічними спільнотами, які вже є в Україні, поліпшення соціально-побутових умов для всього населення України та інші продумані і послідовні заходи дадуть змогу перетворити міграцію із загрози на конкурентну перевагу.

Утім! Ці міркування вже застарівають, бо такі країни як Південна Корея, Туреччина, ОАЕ… виступають конкурентами за робочу силу, якої їм самим перестає вистачати. Тому може статися так, що на Україну мігрантів не залишиться. Народжуваність у Ірані, Китаї Туреччині тощо… знижується. Вони теж дісталися межі четвертого демографічного переходу – міста зростають, села занепадають, рівень освіти і добробуту поліпшується, що веде до зменшення народжуваності.

Тому незабаром умови і цілі функціонування національних економік, а відтак і функції держав зміняться для більшості країн світу. Зовсім не в останню чергу – для України.